До аналогічних з Р. Харродом висновків прийшов у своїх дослідженнях американський економіст Євсей Домар (1914-1997 рр.). Він звернув увагу на те, що приріст інвестицій збільшує обсяг ринку, створюючи додаткову пропозицію товарів і послуг. Тому збільшення капіталовкладень повинно бути таким, щоб через ефект мультиплікатора забезпечити приріст доходу, який дорівнював би збільшеному рівню пропозиції. Така рівність забезпечує “темп зрівноваженого зростання”, за якого балансуються прирости пропозиції та попиту.
Відхилення сукупних витрат і доходів від рівноважного рівня стали вихідною точкою кейнсіанської концепції циклічних коливань, що входить складовою частиною в теорію економічної динаміки. Важливу роль у розробці цього напрямку відіграли праці американського економіста Елвіна Хансена (1887-1976 рр.), зокрема книга “Економічні цикли і національний дохід” (1951 р.).
Вихідним пунктом концепції є нерівномірність інвестиційних процесів, пов’язана як з наявністю часових лагів між інвестуванням та його наслідками, так і з неоднорідністю самих інвестицій. Якщо в Дж. Кейнса інвестиції є функцією процента і не залежать від величини доходу, то в теоріях динаміки не все так однозначно. Первісні інвестиції породжуються екзогенними факторами: технологічними і демографічними зрушеннями, залученням до обігу нових господарських ресурсів тощо. Вони дійсно є автономними і стають імпульсом до економічного зростання, сприяючи прискореному збільшенню національного доходу. Однак приріст національного доходу в свою чергу породжує збільшення інвестицій. Це вже похідні інвестиції, які залежать від динаміки зміни доходу. Кількісний взаємозв’язок між приростом доходу і приростом похідних інвестицій виражається наступним поняттям акселератора: умовою рівноваги на ринку товарів і послуг є рівність заощаджень та інвестицій. Але оскільки інвестиції є функцією процента, а заощадження - функцією доходу, досягнення такої рівноваги стає справою досить складною. Така можливість з’являється, якщо всі чотири параметри (заощадження, інвестиції, норма процента і національний дохід) визначаються одночасно на єдиному реальному ринку.
Модель взаємодії цих змінних і досягнення рівноваги між ними була розроблена англійським економістом Джоном Хіксом (1904-1989 рр.), який ще в 1937 році в статті “Містер Кейнс і класики” спробував інтерпретувати теорію Дж. Кейнса як окремий випадок більш загальної теорії, що обґрунтовує принципову рівноважність економічної системи. Тим самим стверджувалося, що між кейнсіанською і неокласичною концепціями немає непримиренних протиріч і закладався фундамент їх синтезу.
Схема Дж.-Р. Хікса насамперед відображає ситуацію досягнення збалансованості на реальному ринку. Однак крім реального ринку існує ще ринок грошей. Він становить інтегральну частину економічної системи, і загальна рівновага неможлива без зрівноважування попиту на гроші та їх пропозиції. Рівновага на грошовому ринку досягається тоді, коли збільшеному рівню національного доходу відповідає більш висока ставка процента.
За допомогою моделі IS-LM можна простежити також за впливом реального і грошового ринків на ринок праці, тобто на вирішення проблеми зайнятості. Таким аналізом доповнив модель Дж.-Р. Хікса - Е. Хансен.
Схема Хікса-Хансена ґрунтувалася на передумові, що заробітна плата гнучко реагує на надлишок пропозиції на ринку праці. Проблема безробіття залишається дуже гострою і вимагає постійного регулюючого втручання з боку держави. Що ж стосується інфляційного зростання цін, то воно буде стримуватися саме наявністю надлишку на ринку праці. Цей взаємозв’язок був підтверджений емпіричними дослідженнями англійського економіста А. Філліпса, який встановив наявність зворотної залежності між безробіттям та інфляцією.
» следующая страница »
1 ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53 ... 100