Історія економічних учень

Основні положення теорії Американської школи містяться в книгах її основоположника - професора Колумбійського університету США Джона Бейтса Кларка (1847-1938 рр.), насамперед у його фун­даментальній праці “Розподіл багатства” (1889 р.). Головна відмінність цієї теорії від розробок Австрійської та Кембриджської шкіл полягає в аналізі проблем виробництва і розподілу, який опирався на концепцію граничної продуктивності праці і капіталу. Він поділив економічну на­уку на три розділи: перший вивчає “універсальні” закони, другий - зако­ни статики, третій - закони економічної динаміки. Дж. Кларк розглядає чотири фактори виробництва: капітал у грошовій формі, капітальні блага, діяльність підприємця, праця робітника.

Математична школа представлена працями відомих теоретиків Вільяма Стенлі Джевонса (1835-1882 рр.), Леона Вальраса (1834-1910 рр.) і Вільфредо Паретто (1848-1923 рр.). Провідним економістом-мате- матиком XIX ст. вважається засновник Лозанської школи маржиналізму Л. Вальраса. На основі принципу максимуму корисності він вперше побудував модель загальної економічної рівноваги, яка базується на аналізі попиту та пропозиції і включає систему лінійних рівнянь. Ос­новним інструментом моделі є рівноважна ціна. Теорія Л. Вальраса - це теорія економічної статики, яка не враховує факторів ризику та не­визначеності, циклічних коливань, технічних нововведень. На відміну від інших теоретиків математичної школи В. Паретто відкриває при- чинно-наслідкові зв’язки в економіці, визначаючи виключно функціо­нальні залежності, які полягають у визначенні кількісних пропорцій між економічними показниками. В. Паретто реформував індивідуальну функцію корисності Джевонса-Вальраса і замінив її порядковою функ­цією переваг. Він відійшов від кардиналістської (кількісної) концепції маржиналізму і здійснив перехід до ординалістської (порядкової) кон­цепції, сформулював критерій ефективного розподілу ресурсів, який увійшов в історію економічної думки як оптимум Паретто.

Значний внесок у розвиток світової економічної науки зроби­ли шведські вчені, представники Стокгольмської школи. Її засновни­ком був Кнут Вікссель (1851-1926 рр.), який заклав основи вчення про “недосконалу конкуренцію”, теорію кредитно-грошового регулю­вання циклу, теорію ціни. В дослідженнях Віксселя важливе місце на­лежить концепції кумулятивного процесу (тенденції до прискорення певного процесу). Він вперше ввів у теорію поняття “очікування” уча­сників господарського процесу. К. Вікссель бачив необхідність втру­чання держави в механізм рівноваги. Дослідження математичної шко­ли продовжив Густав Кассель (1866-1945 рр.). Він розглядав еконо­мічні коливання та кризи як процеси, зумовлені явищами економічної історії. Вперше був визначений принцип акселерації. Серед факторів, що визначають рух торговельно-промислового циклу, Г. Кассель відо­кремлює норму процента.

У 70-80-х роках XIX ст. українська політична економія почи­нає сприймати ідеї маржиналізму. Українські економісти ведуть жваві дискусії з питань предмета політичної економії і “економікс”, економіч­ної природи категорій “цінність” і “гранична корисність”, оригінально їх трактуючи.

Маржиналістські ідеї в Україні найкраще представлені у пра­цях Михайло Туган-Барановського (1865-1919 рр.). Він розробив психо­логічну теорію цінностей, в якій визначив вплив на величину вартості як об’ єктивних факторів (витрат праці), так і суб’єктивних (корисності благ).

Український економіст став фундатором сучасної інвестицій­ної теорії економічних циклів, в якій з’ ясував причини циклічності, економічних криз, їх періодичності і неминучості в ринковій економі­ці. За допомогою схем відтворення М. Туган-Барановський довів мож­ливість розширення суспільного виробництва при одночасному скоро­ченні суспільного споживання без будь-якого порушення рівноваги між сукупною пропозицією і сукупним попитом. Теорія кон’юнктури М. Туган-Барановського лягла в основу вчення про циклічність еконо­мічного розвитку та “довгі хвилі кон’юнктури” М. Кондратьєва. М. Ту- ган-Барановський розробив соціальну теорію розподілу. Він став од­ним із засновників кооперативної теорії.

 

« Содержание


 ...  41  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я