Економічна теорія

Такою теорією, яка кинула “виклик” трудовій теорії вартості, стала теорія граничної корисності, або маржиналізм (“маржиналізм” у перекладі з французь­кої означає “граничний” ). Її засновники—вчені Віденського університету (Ав­стрія) К. Менгер (1840 — 1921 рр.), Є. Бем-Баверк (1851— 1914 рр.) та Ф. Візер (1851 — 1926 рр.), не погоджуючись з основними постулатами трудової теорії вартості, висунули свою, суб’єктивно-психологічну концепцію вартості і ціни товару, а саме з позиції ставлення споживача до тієї чи іншої корисної речі. В основу цієї теорії були покладені такі положення: 1) крім категорії “споживча вартість” а “благо”, яка відбиває здатність тієї чи іншої речі задовольняти конк­ретну потребу людини (споживача), вживається категорія “Корисність”, підякою розуміють суб’єктивне сприйняття споживчої вартості, а саме, якою мірою вона може задовольнити потреби людини і скільки її є для задоволення такої потреби;

2)   корисні блага поділяються на два види : по-перше, такі, які є в безмежній кількості і які люди не вважають корисними для себе, по-друге, ті, що існують в обмеженій кількості, їх недостатньо для задоволення наявних потреб в них (саме ці блага з точки зору споживачів мають цінність); 3) людина, як споживач, розта­шовує свої потреби в послідовності від більш до менш важливих і намагається їх задовольнити тими благами, які є в її розпорядженні; 4) в процесі особистого споживання треба виходити з дії закону спадної корисності, який стверджує, що ступінь задоволення одним і тим же продуктом поступово зменшується аж доки не прийде насичення (Ф. Візер стверджував, що цей закон—закон загальної дії і поширюється на всі процеси — від голоду до кохання); 5) цінність благ визна­чається граничною корисністю, під якою розуміють суб’єктивну корисність “гра­ничного примірника”, що має задовольнити найменш нагальну потребу в конк­ретній споживчій вартості. Як бачимо, теорії граничної корисності притаман­ний крайній суб’єктивізм, брак аргументованих доказів з багатьох позицій, що дозволяло її противникам критикувати (і не безпідставно) цю теорію. Проте, еко­номічна теорія знаходить в цій теорії і позитивні сторони. Так, принцип гранич­ної корисності став відправною точкою для наступної розробки таких категорій як “граничні витрати”, “граничний дохід”, “граничний продукт”, які широко 64

використовуються в сучасній економічній теорії і практиці і є об’єктом розгляду такої дисципліни як “Економікс”. Положення цієї теорії також використовуються для визначення принципів раціональної поведінки спо­живачів, поведінки фірми в умовах обмеженості ресурсів тощо. Має істот­ний недолік і теорія трудової вартості, бо вона не враховує вплив на процес формування вартості і ціни суб’єктивних факторів, пов’язаних з поведін­кою споживача, які проявляються під час реалізації товару на ринку.

Тож, якщо абстрагуватись від тенденцйного підходу до оцінки зазна­чених теорій, то виявляється, що трудова і теорія граничної корисності має багато спільного, що вони, по суті, є різними методами пояснення одного й того ж об’єктивного процесу — процесу формування вартості. На цю обставину звернув увагу відомий український економіст М.І. Туган- Барановський (1865 — 1919 рр.), який писав: “Теорії граничної корис­ності та трудова, безперечно, протилежні, але зовсім не суперечливі. Рікар- до і Менгер зосереджують свою увагу на різних сторонах одного і того самого процесу. Теорія Рікардо підкреслює об’єктивні фактори цінності; теорія Менгера — суб’єктивні моменти оцінки. Але подібно до того, як об’єктивне фізіологічне спостереження, в певному розумінні протилеж­не суб’єктивному, зовсім не виключає останнього, а лише доповнює його , так само теорія Рікардо не виключає, а лише доповнює теорію граничної корисності”.

Ця ідея була успішно реалізована видатним економістом ХІХ століття А. Маршаллом (1842 — 1924 рр.), який в своїй основній праці “Принципи еконо­мічної науки” (1890 р.), використовуючи теорію витрат виробництва і теорію граничної корисності, запропонував “компромісний” підхід. Так виникла тео­рія “неокласичного синтезу” (її ще називають теорією ринкового ціноутворен­ня). Вона ще й досі — найбільш поширена в економічній науці, що доводить її актуальність та практичну значущість (більш детально ця теорія розглядається в розділі 9 цього видання, де мова йде про механізм ціноутворення в умовах ринку).

 

« Содержание


 ...  49  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я