4. Протекціонізм. Вільна торгівля. Теорія порівняльних переваг
Перехід від національної моделі росту до світової ставить перед економічною теорією питання про те, якою мірою відповідає національним економічним інтересам участь країни у світових економічних відносинах. Виграє чи програє країна від участі в міжнародному поділі праці? Пошук відповідей на запитання про вигідність зовнішньої торгівлі і міжнародної спеціалізації відноситься до числа фундаментальних питань економічної теорії, економічної політики.
Серед ранніх економічних доктрин, що аналізують міждержавні економічні відносини, варто згадати меркантилістів. Їхні ідеї панували протягом майже
467
трьох сторіч (кінець XV-XVIII ст.). Меркантилісти вважали, що держава повинна якнайбільше продавати на зовнішньому ринку і якнайменше купувати, накопичувати золото як основу багатства і т.п. Сьогодні ці постулати виглядають наївними, проте вони перегукуються з ідеями протекціонізму — однієї з двох основних концепцій сучасних міжнародних економічних відносин. Вчення меркантилістів можна назвати докапіталістичним протекціонізмом.
У полеміці з поглядами меркантилістів, які вели класики політичної економії А.Сміт і Д.Рікардо, був обгрунтований протилежний протекціоністському підхід до оцінки вигод міжнародної торгівлі. Це так звана концепція вільної торгівлі — фритредерство (англ. &ее. іїаде — вільна торгівля).
Історія світових економічних відносин це водночас історія боротьби двох вищевказаних концепцій у підході до світових зв’язків і, відповідно, двох напрямків у державній зовнішньоекономічній політиці. Прихильники протекціонізму обстоюють необхідність державного захисту промисловості своєї країни від іноземної конкуренції. Прихильники вільної торгівлі вважають, що в ідеалі не держава, а ринок здійснює формування структури експорту й імпорту. Сполучення цих підходів у тій або іншій пропорції відрізняє зовнішньоекономічну політику держав у різні періоди їх розвитку.
Для національних економік велика відкритість, лібералізація торгівлі характерна для періодів високих темпів економічного зростання, сильного експортного потенціалу (наприклад, Англія на рубежі XIX і XX ст., США після другої світової війни). І напроти, у періоди економічного спаду, послаблення експортних потенціалів, як правило, більш дієві аргументи прихильників протекціонізму. Серед цих аргументів такі, як необхідність захисту нових галузей, захисту від конкуренції більш дешевої іноземної робочої сили, необхідність диверсифікації економіки, з тим щоб країна не залежала від експорту якоїсь однієї групи товарів, захист галузей, пов’язаних із національною обороною, і, нарешті, необхідність приймати відповідні заходи, щодо подолання бар’єрів у зовнішній торгівлі з боку інших держав.
Хрестоматійним прикладом наслідків росту протекціоністських тенденцій може служити ситуація переддругою світовою війною. “Велика депресія” 19291933 рр. стимулювала боротьбу щодо ізоляції ринків. У відомому сенсі ініціювали цю боротьбу США, прийнявши в 1930 р. сумновідоме тарифне законодавство Смута-Хаулі. Відповіддю було зведення торгових бар’єрів практично всіма розвинутими країнами. Як наслідок—різке скорочення обсягів світової торгівлі.
Період після другої світової війни характеризувався посиленням позицій прихильників вільної торгівлі. Наприкінці 80-х—початку 90-х рр. знову в зовнішньоторговельній сфері спостерігався сплеск протекціоністських тенденцій —антидемпінгові закони, збільшення кількості квот і т.п. І все ж основною сучасною тенденцією світового господарського розвитку є лібералізація міжна-
468
родної торгової політики. Вона відбиває іншу об’єктивну закономірність розвитку світового господарства—його всезростаючу інтернаціоналізацію.
» следующая страница »
1 ... 359 360 361 362 363 364365 366 367 368 369 ... 384