5. Зовнішньоекономічна політика. Інструменти торгових обмежень
Зовнішньоекономічна політика — це діяльність державних органів, що регулює економічні відносини країни з іншими державами. Їй належить значна роль у забезпеченні ефективного використання зовнішнього чинника в національній економіці. У міру еволюції міжнародних економічних відносин сформувався потужний інструментарій зовнішньоекономічної політики. Слід зазначити, що формувався він на основі теорії і практики сучасного господарства.
Розвиток інструментів регулювання зовнішньоекономічних зв’язків проходив як на національному, так і на міждержавному рівні. Міжнародна координація в цій сфері припускає встановлення міжнародних режимів, тобто розробки економічних механізмів, що визначають норми, правила і процедури, яких зобов’язуються дотримуватися договірні сторони при розв’язанні яких- небудь проблем. Міжнародні режими, що містять узвичаєні стандарти і правила, у свою чергу, можуть впливати на національне регулювання. Їх можна використовувати як орієнтир при реформуванні національної економіки, її законів і норм. Це особливо актуально для України, в якій відбувається хворобливий процес входження у світовий економічний простір і пристосування до універсальної системи правил і обов’язків, що склалися у світовому господарстві.
У сфері торгового обміну міжнародні режими розробляються насамперед у рамках Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) — міжнародної організації, яка діє на базі багатостороннього договору, що фіксує принципи і правила світової торгівлі. ГАТТ регулює в даний час близько 90% світового обсягу торгівлі. Робота, проведена під егідою ГАТТ, покликана протистояти протекціонізму, що періодично посилюється як на національному, так і на регіональному рівні, сприяти лібералізації народного торгового обміну, у тому числі і через регламентацію дій урядів з регулювання зовнішньоекономічної сфери.
Інструменти, що є в розпорядженні держави для регулювання зовнішньоекономічної діяльності, мають споконвічно протекціоністську спрямованість. Держава збільшує або зменшує цю спрямованість залежно від зовнішніх і внутрішніх обставин, що панують у той або інший період уявлень про національні інтереси, і чинних міжнародних правил. Це стосується і такої найважливішої складової частини державного регулювання зовнішньоекономічної сфери, як тарифне регулювання.
До тарифних засобів регулювання зовнішніх зв’язків належить мито—державні податки, що стягуються за провіз через кордон країни (експорт-імпорт) товарів та інших матеріальних цінностей. Систематизований перелік мита є митний тариф. Розрізняють експортний і імпортний тарифи.
З точки зору цільової спрямованості, можна говорити про протекціоністський або фіскальний характер тарифів. Протекціоністський характер тарифів використовується тоді, коли держава, піднімаючи мито, піднімає тим самим національні ціни на імпортований товар, знижує його конкурентоздатність і захищає внутрішній ринок. Прихильники вільної торгівлі вказують, що подібні заходи викликають економічні втрати, зокрема знижується споживання населення. Але й вони не заперечують необхідність захисту “молодих” галузей, чия порівняльна перевага у конкурентній боротьбі ще не створена.
Метою фіскального мита є забезпечення державного бюджету податковими надходженнями. Цю функцію звичайно виконує мито на товар, який не виробляють у даній країні. Як правило, вони бувають не дуже високими.
Доходи, що держава отримує від зовнішньої торгівлі, приносить мито на імпорт. При скороченні експорту воно не могло дати яких-небудь істотних обсягів доходів бюджету. Скорочення імпортного мита держави домагаються шляхом тривалих переговорів, у тому числі в рамках ГАТТ.
» следующая страница »
1 ... 361 362 363 364 365 366367 368 369 370 371 ... 384