Економічна теорія

•      здобуття послідовної підтримки з боку ЄС та його країн-членів у пи­танні якнайшвидшого приєднання України до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), Світової організації торгівлі (СОТ), одержання якнайшир­шого доступу до Загальної системи преференцій ЄС на підставі визнання Ук­раїни країною з перехідною економікою;

•      вирішення питань, пов’язаних з можливістю приєднання України до окремих європейських програм інтеграційного характеру, насамперед у сферах енергетики, транспорту, науки і техніки, інформатики, сільського господарства, окремих галузей промисловості, охорони навколишнього середовища, освіти;

•     забезпечення безперешкодного і недискримінаційного доступу основ­них експортних товарів і послуг України на ринки ЄС;

•     здобуття стабільної фінансової підтримки і технічної допомоги для успіш­ного проведення ринкових перетворень в економіці України, насамперед яко-

461

мога динамічніших і безболісних структурних зрушень і формування міжна­родної конкурентоспроможної економіки.

Питання про можливе набуття статусу асоційованого члена ЄС (за межа­ми 2000 р.), на думку згаданих фахівців, має розглядатися в майбутньому не як самостійне завдання, а як можливий альтернативний варіант розвитку відно­син з ЄС залежно від досягнутих результатів адаптації до вимог ЄС та ефектив­ності розвитку відносин у рамках СНД.

Важливим є розуміння об’єктивно обумовленої етапності в реалізації інтег­раційних пріоритетів України в Західній Європі з відповідною орієнтацією як внутрішньої, так і зовнішньоекономічної політики. Для органічного входжен­ня до європейської економічної системи, що розвивається на основі ЄС, не­обхідні цілеспрямовані правові та інституційні заходи. З огляду на інтеграцій­ну динаміку на Американському континенті та в Азії можлива значна інтенси­фікація європейської регіональної інтеграції.

Принципове значення для реалізації ефективної політики України є інтен­сифікація її дво- та багатосторонніх зв’язків, активна участь в діяльності міжна­родних економічних організацій. У цьому контексті слід згадати такі важливі документи: Угоду між урядами України і США про гуманітарне і техніко-еко- номічне співробітництво (травень, 1992 р.); Протокол між Урядом України та Урядом ФРН про співробітництво в підготовці та підвищенні кваліфікації фахівців, керівних кадрів у галузі економіки та управління; Рамкову Угоду між урядами України і ФРН з питань консультування та співпраці; Меморандум про взаєморозуміння між Україною та Великою Британією (лютий, 1993 р.); Українсько-Голландський міжурядовий меморандум про взаєморозуміння (гру­день, 1992 р.); Рамкову Угоду між Урядом України та Урядом Італії (липень, 1992 р.); Угоду про економічне і технічне співробітництво між Урядом України та Урядом Республіки Індія (квітень, 1994 р.); угоди України з країнами СНД 1992-1995 рр.; Угоду про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною; Глобальну ініціативу Європейської комісії для України (квітень, 1994р.); Про­токол про наміри між ЄС та країнами СНД, двосторонні міжурядові договори 1995—1996 рр.

Україна стала членом Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, а також має статус спостеріга­ча в ГАТТ. З 1994р. наша держава вирішує практичні питання співпраці в струк­турі ГАТТ/СОТ, інтенсифікує свою політику щодо інших впливових міжнарод­них організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і роз­витку (ОЕСР).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 355 356 357 358 359 360361 362 363 364 365  ... 384