3. Зовнішньоекономічні зв’язки і проблеми макро- економічної рівноваги
Синонімом процвітання економіки є високий експортний потенціал країни, виробництво конкурентоспроможної продукції. Але цілком розумне прагнення держави збільшувати експорт, а не імпорт товарів, можна розглядати і як парадокс — нація свідомо намагається віддавати товари, а не одержувати їх. Чи не призводить таке прагнення до скорочення внутрішнього споживання? Чи впливають і якою мірою зовнішньоекономічні зв’язки на макроекономічну рівновагу національної економіки?
В умовах відкритої економіки зовнішні чинники: експорт-імпорт, іноземні інвестиції впливають на виробництво, рівень доходів і зайнятість усередині країни, і, отже, за допомогою зовнішніх чинників можна впливати на макроекономічну рівновагу. Експортовані товари справді споживають іноземні громадяни, але експорт дає імпульс зростанню національного виробництва, доходу і зайнятості. Пригадаємо модель Кейнса, в якій рівноважний обсяг виробництва визначається сукупними витратами:
(1)
ВНП = С+І+Р
Експорт, як ми його зараз описали, діє як складова сукупних витрат поряд із споживанням (С), інвестиціями (І), державними витратами (Р), тобто він збільшує сукупний обіг виробництва. Формула (1) з урахуванням експорту (X) матиме такий вигляд:
(2)
ВНП = С+І+Р+Х
Більшому обсягу сукупних витрат відповідає більш високий рівень рівноважного обсягу виробництва. Отже, ріст експорту може збільшувати національний прибуток. До того ж ефекту приводять і іноземні інвестиції.
Імпорт у цій моделі розглядається як функція національного прибутку. Інакше кажучи, на товари, що імпортуються, доводиться витрачати частину виробленого в країні національного доходу, стимулюючи тим самим виробничу активність в іншій країні. Таким чином, імпорт, збільшуючи кількість товарів, призводить до скорочення витрат на виробництво усередині країни. Введемо імпорт (М) у формулу (2):
(3)
ВНП = С+І+Р+Х — М
На перший погляд, висновки з цих рівнянь для державної політика однозначні. В умовах спаду виробництва необхідно стримувати імпорт і заохочува-
463
ти експорт. Висновок у цілому правильний. Невипадково в повоєнний період у західноєвропейських країнах було висунуте гасло: “Експортувати або померти”. І це було при наявності допомоги за “планом Маршалла”. І в даний час німці дають оцінку типу розвитку своєї економіки як “спрямованої експортом”. Про експортні експанії Японії і країни НІК Південно-Східної Азії йшла мова в попередньому параграфі.
Проте при цьому не варто забувати, що експорт однієї країни — це імпорт іншої. Отже, орієнтація всіх країн на експортну експансію, тобто певною мірою на стимулювання власного виробництва за рахунок інших країн, навряд чи здійсненна.
Якщо імпорт країни, відповідно до теорії Кейнса, можна розглядати як функцію її власного національного доходу, то експорт виступає як функція національного доходу інших країн. Отже, скорочення або збільшення експорту обумовлено не тільки нашим бажанням збільшувати його або зменшувати, а й скороченням або збільшенням національного доходу інших країн. Крім того, бажання продавати повинно бути підкріплено наявністю конкурентоспроможної продукції, необхідно враховувати купівельну спроможність партнерів, їхнє бажання купувати продукцію саме даної країни.
З другого боку, потреба нарощування експорту населенням відчувається побічно через потребу в імпорті. Державний контроль над імпортом може позбавити внутрішній ринок багатьох видів споживчих товарів, знизити загальний рівень споживання в країні. В умовах експортної експансії, коли позиції на зовнішніх ринках тільки завойовуються і конкурентоспроможну продукцію намагаються експортувати, доводиться часом миритися з переваженням на внутрішньому ринку товарів неконкурентоспроможних національних виробництв.
» следующая страница »
1 ... 356 357 358 359 360 361362 363 364 365 366 ... 384