Через відсутність депозитарної системи (депозитарна діяльність—надання послуг із зберігання цінних паперів, відкриття й ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках), за оцінками західних фінансових експертів, Україна щорічно недоодержувала 3-4 млрд дол. США. Правову основу й підґрунтя для розвитку такої системи створює Закон “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.
Депозитарна система складається з двох рівнів: нижній — це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів, а верхній рівень — це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
До компетенції Національної депозитарної системи входять реальна поставка чи переміщення з рахунку у цінних паперах з одночасною оплатою коштів відповідно до розпоряджень клієнтів; акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат і виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, узятих на обслуговування системою, їх розподіл за рахунками, інші важливі операції. За 432
оцінкою голови ДКЦПФР, цей документ регламентує форми випуску цінних паперів, підвищує інвестиційні якості вітчизняних цінних паперів, створює правову основу для розвитку інфраструктури ринку цінних паперів—депозитаріїв, реєстраторів, зберігачів Національного депозитарію. Завдяки йому стає можливим реальне запровадження й безперешкодне обслуговування електронного обігу цінних паперів.
Закон дозволяє синхронізувати грошові потоки та рух цінних паперів у режимі “поставка проти платежу”, зробити прозорою діяльність на вторинному ринку цінних паперів. По-новому регламентуються обов’язки емітентів. Зокрема, у разі здійснення документарної емісії він буде зобов’язаний виготовити сертифікати цінних паперів (або одиничні цінні папери) з дотриманням усіх реквізитних вимог відповідно до чинного законодавства. У разі бездокумен- тарної емісії емітент має оформити спеціальний документ на увесь випуск без- документарних цінних паперів — глобальний сертифікат — і передати його на зберігання в обраний депозитарій.
Законом також передбачено, що загальні збори або спостережна рада акціонерного товариства затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом товариства. У разі неукладення договору протягом 30 календарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надсилає товариству розпорядження про необхідність його укладення, а в разі невиконання зазначеного розпорядження протягом 15 календарних днів притягує посадових осіб товариства до відповідальності відповідно до закону “Про державне регулювання ринку цінних паперів”. Це положення, звичайно ж, підвищує рівень фінансової безпеки власників цінних паперів.
Реалізація цього документа також дасть змогу впорядкувати взаємовідносини між об’єктами фондового ринку. У цілому ж закон забезпечує наближення українського фондового ринку до стандартів міжнародного ринку та розвинутих зарубіжних фінансових ринків. Таким чином, він заклав міцну основудля створення привабливого інвестиційного клімату як для вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів, значно підвищив інвестиційні якості вітчизняних цінних паперів.
Для створення нормативної бази функціонування національної депозитарної системи необхідно прийняти 33 нормативних документа. А на сьогодні вже відпрацьовано тимчасову нормативну базу щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, ліцензування реєстраторів, зберігачів. На базі відпрацьованих тимчасових положень на початку 1998 р. проліцензовано 370 реєстраторів, понад 30 зберігачів цінних паперів. З допомогою зарубіжних партнерів реалізується п’ять пілотних проектів щодо створення депозитаріїв.
» следующая страница »
1 ... 331 332 333 334 335 336337 338 339 340 341 ... 384