1. Розподіл доходів в умовах ринкової економіки
Розподіл — це проміжна стадія між виробництвом і споживанням в процесі суспільного відтворення. Як нам вже відомо, для нормального функціонування економіки необхідною умовою виступає беззалишкове споживання усього виробленого ВНП. Виконання цієї умови передусім залежить від того, як відбувається розподіл створеної продукції. Не випадково один з основоположників класичної англійської політекономіїД.Рікардо вважав, що предметом економічної теорії є дослідження проблем пов’язаних із розподілом суспільного продукту.
Якщо від вартості валового національного продукту відрахувати витрати на амортизацію, то ми отримаємо величину національного доходу країни. Національний дохід являє собою всі доходи населення та держави взяті разом. Частина державних доходів перетворюється у заробітну плату державних службовців та, за допомогою трансфертних платежів, у доходи тих верств населення, що не в змозі забезпечити свої нагальні потреби самостійно.
Отже, більша частина національного доходу країни являє собою, врешті- решт, особисті доходи населення, отримані у приватному секторі економіки або з державного бюджету. Розгляду основних видів особистих доходів населення та головних принципів їх формування присвячено дану главу.
Складність дослідження розподілу особистих доходів у суспільстві полягає в тому, що цю проблему розглядають не лише з точки зору економічної ефективності, а й з урахуванням морально-етичного боку справи. Питання про справедливість розподілу доходів, і, відповідно, створеного суспільного продукту виникло набагато раніше, ніж економічна теорія сформувалась як наука. Історії не відомі приклади державного устрою, при якому б усі верстви населення будь- якої країни були б задоволені існуючими відносинами розподілу. Оглядаючи
435
всі відомі людству системи розподілу від стародавніх часів до наших днів, можна констатувати, що їх поєднує лише одна загальна риса — окремі категорії населення завжди отримували більше за інші. Нерівномірність у розподілі набуває вигляду об’єктивного економічного закону. Що ж лежить в основі цього закону, які об’єктивні причини обумовлюють його дію?
Людина — це суспільна істота якій притаманне життя у колективі, з розподілом функцій та обов’язків між його членами. Історично склалося так, що більшу частку при розподілі загального продукту отримують ті члени колективу, які виконують у ньому найважливіші та найпотрібніші для його життєдіяльності функції. Епоха матріархату, за часів первіснообщинного ладу свідчить про те, що в умовах коли фізичне виживання племені стає найважливішим на певному етапі потрібнішою визнавалась функція продовження роду, здатність народжувати дітей—нових членів даного колективу (майбутніх мисливців та рибалок, що зможуть краще годувати плем’я. Зростаючи чисельно, первісні племена розширювали ареал своїх дій, зустрічаючись при цьому із сусідніми племенами. Саме тут з’ясувалось, що, пристосувавшись до життя у повному небезпечному природному середовищі люди зіткнулись із ще більшою небезпекою — собі подібними, людьми з інших племен. З цього моменту влада належить воїнам, як найбільш фізично міцним членам племені, що здатні за допомогою зброї забезпечити його виживання у сутичках за життєвий простір з ворожими племенами. Відтепер найкраще годуються дорослі чоловіки, а жінки та діти отримують те, що залишиться.
Епохи рабовласництва та феодалізму—це період нескінченних війн за створення могутніх централізованих держав. Цілком зрозуміло, що левову частку суспільного продукту отримували у цих умовах правителі-воїни із підлеглими їм вояками, бо від них залежало саме існування держави і життя неозброєної частини її населення.
Істотні зміни у розподільчих відносинах відбуваються у процесі переходу до капіталістичного способу виробництва. Міць держави та успіх її боротьби з іншими державами за місце під сонцем залежать тепер головним чином від стану економіки. Більш розвинуті промислові країни мають вищий (порівняно з іншими) рівень добробуту населення у мирні часи і краще забезпечену всім необхідним армію при потребі ведення воєнних дій. Отже, найбільш корисною та потрібною суспільству постаттю стає підприємець, що здатен організовувати ефективне виробництво матеріальних благ. Відповідно, саме представники виробничого капіталу починають отримувати відносно більшу частину сукупного суспільного продукту.
» следующая страница »
1 ... 334 335 336 337 338 339340 341 342 343 344 ... 384