Економічна теорія

416

затверджує ряд питань, що належать до її компетенції, акти законодавства про цінні папери, контролює їх виконання. Іншими державними органами, які здійснюють контроль та управління на фондовому ринку, є Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет, Національний банк України.

Однак цим система законодавчого регулювання фондового ринку в Ук­раїні не вичерпується. Певні нормативно-регулятивні функції виконують спе­цифічні акти — концепції, державні програми тощо, які не є актами законо­давства, тобто не мають сили закону і не обов’язкові для виконання, але відігра­ють важливу роль у визначенні державою напрямків та методів регулювання ринку. Зокрема, державні програми сприяють координації зусиль відповідних державних органів у різних соціально-економічних сферах. Прикладом таких документів можуть бути Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України, схвалена Верховною Радою України 22 вересня 1995 р., програ­ми діяльності уряду, програми приватизації тощо.

Важливу роль у законодавчому регулюванні національного фондового ринку відіграють міжнародні правові акти—договори, конвенції, угоди, укла­дені з міжнародними організаціями та міжнародними фінансовими інститута­ми у сфері розвитку, функціонування та регулювання ринку. Укладання таких актів сприяє інтеграції України в Європейське Співтовариство, Міжнародну організацію комісій з цінних паперів (IOSCO), встановленню взаємовідносин зі Світовим банком та Міжнародним валютним фондом. Цими міжнародними організаціями приймаються відповідні рекомендації, резолюції та директиви щодо проведення ринкових реформ, стандартизації та зближення національ­них законодавств, забезпечення захисту інвесторів та інтеграції національних ринків, у тому числі українського, у світові фінансові ринки. Велике значення для розвитку вітчизняного фондового ринку має реалізація рекомендацій міжнародних організацій у сфері регулювання фінансових ринків, діяльності інститутів спільного інвестування, нагляду за ринком тощо.

Розвиток державного регулювання фондового ринку в Україні відбуваєть­ся одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних ме­тодів державного регулювання економікою у цілому. Процес становлення дер­жавних органів, які здійснюють регулювання ринку цінних паперів в Україні, визначення їх повноважень та компетенції у цій сфері мав кілька етапів.

Відповідно до Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, прий­нятому у 1991 році, Міністерство фінансів України та його фінансові органи наділялись регулятивними та контролюючими повноваженнями на фондово­му ринку. З початком масової приватизації в Україні певні регулятивні та кон­тролюючі функції на фондовому ринку почав виконувати Фонд державного майна України. У зв’язку з тим, що при створенні акціонерних товариств у про­цесі приватизації державних підприємств та подальшому вторинному обігу

417

цінних паперів у деяких інвесторів, насамперед інституційних (інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств), акумулюються значні пакети акцій, контроль за додержанням норм антимонопольного законодавства та недопу­щенням недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності здійснює Антимонопольний комітет країни.

Інші державні органи, зокрема Національний банк, Державна податкова адміністрація України, здійснюють регулювання та контроль на ринку у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Відсутність спеціального державного органу, який виконував би найваж­ливіші регулятивні, наглядові та контролюючі функції на фондовому ринку на певному етапі реформування економіки стало однією із головних причин по­вільного розвитку цього ринку в Україні.

Невдалою спробою підвищити ефективність державного регулювання і контролю за фондовим ринком була Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо державного регулювання і контролю за ринком цінних па­перів” від 23 серпня 1994р. № 585, згідно з якою утворювалась Комісія з цінних паперів як міжвідомчий робочий орган Кабінету Міністрів України у складі керівників та заступників керівників відповідних міністерств та відомств. Ця Комісія мала обмежені повноваження суто рекомендаційного характеру і прак­тично не діяла.

 

« Содержание


 ...  325  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я