Комерційні банки можуть надавати так звані бланкові позички, які не мають реального матеріального забезпечення. Вони надаються під високий процент, бо пов’язані з певним ризиком.
У процесі кредитування підприємств і громадян банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й оплати процента за користування нею. В умовах ринкових відносин процент є об’єктивним супутником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна операція — це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів. Рівень процентних ставок, що встановлюються комерційними банками, залежить від строку користування позичкою і від міри ризику, що виникає у зв’язку з кредитною операцією. Чим триваліший строк, на який надаються позички і вищий ступінь ризику, тим більша процентна ставка за кредит.
За рахунок процентів банки сплачують свої витрати й одержують прибуток. Процент є також одним із засобів управління сукупним грошовим оборотом. Цим засобом користуються центральні банки (Національний банк Украї- 354
ни) під час продажу кредитних ресурсів комерційним банкам. Шляхом збільшення процентної ставки за свої ресурси центральний банк досяг певної кредитної рестрикції (скорочення кредитів), а також звуження обсягу грошового обороту. І навпаки, шляхом зниження процентної ставки досягається кредитна експансія (розширення кредитів) і, як наслідок, зростання обсягу грошового обороту.
Кредитні відносини між банками і клієнтами будуються на грунті кредитних договорів, в яких визначаються взаємні зобов’язання й економічна відповідальність сторін. Надання банком своїм клієнтам позички обмежується величиною ресурсів, які він має. Банки не дозволяють клієнтам використовувати кредити на покриття тривалих фінансових нестач. Позички надаються кредитоспроможним підприємствам, які визначаються банком на підставі відповідних показників діяльності клієнтів. Підприємствам, які постійно одержують позички, банки встановлюють на рік (з розподілом по кварталах) плановий розмір кредиту.
Кредитування підприємств в оборотні кошти здійснюється за сукупністю матеріальних запасів і виробничих витрат. При цьому використовуються два методи кредитування: по залишку й по обороту матеріальних цінностей витрат.
У процесі кредитування по залишку позички надаються лише на покриття тимчасових наднормативних залишків матеріальних цінностей і невідшкодованих витрат. При кредитуванні по обороту позичка безпосередньо бере участь в оплаті матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним провадяться.
Здійснюючи кредитування по залишку, банк визначає суму позички, яку можна надати, або суму боргу, який необхідно стягнути залежно від того, наскільки зріс чи зменшився розмір сукупного забезпечення кредиту. Іншими словами, враховуються не надходження і використання цінностей, чи не нарощування і зниження виробничих витрат, а кінцевий результат їх руху—наднормативний залишок на певну дату.
При кредитуванні по залишку позичка має компенсаційний характер, оскільки придбання матеріальних цінностей і здійснення витрат провадять з розрахункового рахунку підприємства, а потім воно одержує в банку позичку. Позички повертаються у строки і в сумах, які зазначені в кредитному договорі або в строковому зобов’язанні.
При кредитуванні по обороту позичка безпосередньо пов’язана з обігом матеріальних цінностей і витрат, які кредитуються, і бере участь в оплаті кожного розрахункового документа, що надходить за одержані товари і виконані роботи. Кредит є джерелом формування всіх запасів і витрат і надається при оплаті розрахункових документів (при платежах постачальникам), а повертається за рахунок і в міру надходження виручки від реалізації продукції.
Метод кредитування по обороту має обмежену сферу застосування і використовується тільки стосовно державних торговельних організацій, матеріально-технічного постачання і споживчої кооперації.
» следующая страница »
1 ... 272 273 274 275 276 277278 279 280 281 282 ... 384