Виділяються і такі два види кредиту, як забезпечені і незабезпечені. Перші з них припускають наявність тієї чи іншої застави. Більшість позичок що надаються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банки вимагають забезпечення, — це ризик мати збитки у разі неспроможності боржника повернути позичку в строк. Забезпечення не гарантує повернення позички, але зменшує ризик, бо у разі ліквідації боржника банк стає кредитором, який має переваги перед іншими кредиторами стосовно будь-якого майна, яке слугує забезпеченням банківської позички. Надання незабезпечених позичок
— це вияв особливої довіри банку до свого клієнта, яка виникає на грунті глибокого знання економічного становища клієнта. Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бюджету на покриття державного боргу, а також недостачі фінансових ресурсів окремих господарських комплексів. Кредитна система включає як банки, так і небанківські фінансово-кредитні інститути. Сучасна банківська система нашої країни представлена двома рівнями банків: перший рівень — центральний банк (Національний банк України) з відповідною мережею своїх установ, другий рівень — комерційні банки.
Існують різні види комерційних банків, які відрізняються формою власності, своїми функціями, організаційною структурою. Відповідно до форм власності банки поділяються на державні, кооперативні, акціонерні, залежно від операцій, які вони виконують, — на універсальні і спеціалізовані. За організаційною структурою розрізняються банки, які мають велику мережу філій, роз-
357
ташованих по всій території країни, і безфілійні банки. До перших належать ті, що були створені на базі колишніх державних банків. Це зокрема, акціонерно- комерційний банк розвитку агропромислового комплексу “Україна”, банк соціального розвитку “Укрсоцбанк”, банк розвитку промислово-будівельного комплексу “Укрпромбудбанк”, банк заощаджень населення “Укрощадбанк”. Ці банки є універсальними. В Україні функціонує ряд інших універсальних банків, створених на пайових умовах. Деякі з них мають незначну кількість філій або не мають їх зовсім. Крім того, в країні існують філії комерційних банків інших держав.
До небанківських фінансово-кредитних інститутів належать лізингові, факторингові, інвестиційні, страхові, фінансові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомоги. Серед цих небанківських інститутів слід виділити страхові організації, пенсійні фонди, ломбарди і каси взаємної допомоги, які існують на території нашої країни. Інші установи будуть створюватися в міру розвитку ринкових відносин.
Сучасна розвинута кредитна система, що є основним елементом ринку позичкових капіталів, складається з таких основних інституційних ланок, або ярусів:
I. Центральний банк, державні і комерційні банки.
II. Банківський сектор: комерційні банки, ощадні банки, інвестиційні банки, іпотечні банки, спеціалізовані торгові банки.
III. Страховий сектор:
страхові компанії, пенсійні фонди.
IV. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути: інвестиційні компанії, фінансові компанії, добродійні фонди, трастові відділи комерційних банків, ощадно-позичкові асоціації, кредитні спілки.
Така схема — типова для більшості промислово розвинутих країн — в основному для США, країн Західної Європи, Японії. Її звичайно називають чотириярусною або триярусною (у ряді випадків страховий сектор об’єднують з четвертим ярусом, що йде під загальною назвою спеціалізованих небанківсь- ких кредитно-фінансових установ).
Проте за ступенем розвинутості тих або інших ланок окремі країни істотно відрізняються одна від одної. Найбільше розвинута кредитна система США. Тому на неї орієнтувалися всі промислово розвинуті країни Заходу при формуванні кредитної системи в повоєнний період.
» следующая страница »
1 ... 274 275 276 277 278 279280 281 282 283 284 ... 384