Економічна теорія

Рис. 9

РЦ—рівень цін;

РОВ—реальний обсяг виробництва;

СПр — сукупна пропозиція;

АВ — класичний відрізок кривої сукупної пропозиції;

ВС — «проміжний» відрізок кривої сукупної пропозиції;

СД — кейнсианський відрізок кривої сукупної пропозиції.

Проміжний відрізок кривої сукупної пропозиції характеризує «нормальний» стан ринкової економіки (між кризою та повною задіяністю всіх ресурсів). На­хил даного відрізку кривої вказує на пряму залежність між зростанням реального обсягу виробництва та загальним рівнем цін. Цей зв’язок пояснюється тим, що у періоди збільшення обсягу виробництва продукції виникає потреба у викорис­танні додаткових ресурсів При цьому до процесу виробництва залучається додат­кова, менш кваліфікована робоча сила, починає використовуватись все наявне виробниче обладнання (у тому числі застаріле). Як наслідок зростають витрати виробництва, що й спричинює підвищення цін. Останньому сприяє також ви­никнення «вузьких місць» та поява виробничих дефіцитів через нерівномірність зростання різних галузей промисловості.

Оскільки дана точка зору на сукупну пропозицію відрізняється від кла­сичних та кейнсіанських її тлумачень, то й висновки про наслідки взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції тут робляться інші. Отже, якщо кри­ва сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на її проміжному відрізку, це має такий вигляд (рис. 10).

Рис. 10

РЦ—рівень цін;

РОВ—реальний обсяг виробництва;

СП — сукупний попит;

СПп—сукупна пропозиція;

Цр—рівноважний рівень цін;

ОВр—рівноважний обсяг виробництва.

Перетин кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції визначає рівно­важний рівень цін та рівноважний обсяг національного виробництва. Рівно­важний рівень виробництва—це такий обсяг виробництва при якому загальні витрати є достатніми для закупівлі даного обсягу продукції. При рівноважному рівні ВНП загальна кількість вироблених товарів точно дорівнює загальній кількості закуплених товарів.

Зміни рівня цін та обсягу виробництва відбуваються в даній моделі внаслі­док змін сукупного попиту та сукупної пропозиції під впливом нецінових чин­ників. Так, дивлячись на наведений графік (рис. 9), ми можемо дійти висновку, що збільшення сукупного попиту (зміщення кривої сукупного попиту право­руч) за незмінності сукупної пропозиції повинно мати наслідком зростання як загального рівня цін, так і реального обсягу виробництва. В свою чергу, змен­шення сукупної пропозиції (зміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч) за незмінності сукупного попиту означатиме зростання рівня цін в умовах скоро­чення обсягу виробництва (ці приклади можна продовжити).

Стосовно доцільності державного втручання в економіку прихильники розглянутої моделі такождотримуються “проміжних” поглядів між класиками та кейнсіанцями, проголошуючи необхідність державного регулювання, але в обмежених масштабах. Взагалі, необхідність державного регулювання ринко­вої економіки визнається сьогодні практично всіма школами—від неокласич-

них до неокейнсіанських. Дискусія ведеться тільки з приводу того, які саме еко­номічні функції і в якому обсязі повинні виконувати державні установи в умо­вах сучасних ринкових систем.

Найчастіше у сучасній економічній літературі роль держави в умовах рин­кової економіки зводиться до виконання нею трьох основних функцій: зако­нодавчої, розподільчої та стабілізуючої.

Законодавча функція держави реалізується у забезпеченні правової бази та суспільної атмосфери, що сприяють ефективному функціонуванню ринко­вої системи. Держава встановлює «правила гри» за якими повинні діяти суб’єкти ринкових відносин. Видання урядом нормативних документів, що чітко регла­ментують правила поведінки всіх учасників процесу суспільного відтворення, є необхідною умовою нормального функціонування сучасних економічних си­стем. Держава повинна не тільки видавати закони та законодавчі акти, але сте­жити за їх безумовним виконанням, що забезпечує результативність їх дії.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 194 195 196 197 198 199200 201 202 203 204  ... 384