Економічна теорія

 3. Економічні функції держави

Ставлення до державного втручання у ринкову економіку було різним на різних етапах її становлення та розвитку. В період формування ринкових відно­син у ХУІІ-ХУІІІ ст. пануюча тоді економічна доктрина—меркантилізм — ба­зувалась на визнанні безумовної необхідності державного регулювання для роз­витку у країні торгівлі та промисловості.

З  розвитком ринкових відносин клас підприємців, який набирав сили, по­чав розглядати державне втручання і пов’язані з ним обмеження як перешкоду своїй діяльності. Не дивно, що ідеї економічного лібералізму, висунуті на­прикінці ХУЛІ ст., що негативно оцінювали (на противагу меркантилізму) дер­жавне втручання в економіку, відразу знайшли величезну кількість гарячих при­хильників. Стосовно ринкової економіки ідеї економічного лібералізму впер­ше найбільш повно обгрунтував А.Сміт у своєму «Дослідженні про природу та причини багатства народів». Згідно з його трактовкою, ринкова система здат­на до саморегулювання, у основі якого лежить «невидима рука» — особистий інтерес, пов’язаний з бажанням отримання прибутку. Він є головною спонука­ючою силою економічного розвитку. Однією з центральних ідей вчення А.См- іта була думка про те, що економіка функціонуватиме ефективніше, якщо вик­лючити її регулювання з боку держави. Найкращий варіант для держави — це дотримуватись політики «лессе фер» (невтручання). Оскільки головним коор­динатором економічних процесів, за А.Смітом, є ринок, дії ринку повинна бути надана необмежена свобода.

Послідовників А.Сміта відносять до класичної школи, що домінувала в еко­номічній теорії з кінця ХУІ до початку ХХ ст. Найбільш серйозним опонентом класичної школи у ХІХ ст. був К.Маркс, який наголошував на необхідності регу­лювання економіки на основі загальнодержавної власності на засоби виробниц­тва. Спробою реалізації на практиці марксистської ідеї про свідоме управління економікою на основі її одержавлення можна вважати економічну систему колишнього СРСР.

Важливий етап в теоретичному визначенні ролі держави у ринковій еко­номіці пов’язаний з ім’ям, уже неоднаразово згадуваного у даній главі Дж.М.Кейнса. Усвідомлення необхідності державного регулювання економі-

ки, що розвивається за законами ринку, було результатом осмислення уроків «Великої депресії» 1929-ЗЗ рр. Вихід з цієї найглибшої за всю історію ринкової економічної системи кризи у Сполучених Штатах Америки став можливим зав­дяки впровадженню «нового курсу» президента Ф.Рузвельта. В межах цього курсу Ф.Рузвельт вдався до фактичної централізації банків; здійснив їх реві­зію; заборонив вивіз золота; ввів держконтроль за цінами, передусім на сільсько­господарську продукцію; забезпечив кредитування фермерів та ін. Саме рішучі дії з боку держави у цих обставинах допомогли переходу економіки США від стану кризи до її зростання. Практичний досвід став основою теоретичного ана­лізу досліджень Кейнса, а кейнсіанська теорія, у свою чергу, була покладена в основу економічної політики більшості провідних країн Заходу у післявоєнні роки.

Ідеї Кейнса щодо державного регулювання ринкової економіки, які підтверджували свою правильність практикою господарювання, майже ні в кого не викликали сумніву протягом 50 — 60-х років. Але з другої половини 70-х років починається активне обговорення негативного впливу кейнсіанськоі пол­ітики на виробництво та пропозицію. Нові практичні рекомендації були вису­нуті прибічниками монетаризму, теорії раціональних очікувань та теорії про­позиції. Ці теорії на новому рівні відроджують ідею класичної школи про те, що ринкова економіка має тенденцію автоматично досягати рівноваги при по­тенційному обсязі виробництва.

Прихильники цих теорій вважають, що й на макроекономічному рівні є потреба не стільки у безпосередньому втручанні держави через бюджетну полі­тику, скільки у її турботі про створення фінансових умов для нормального фун­кціонування ринку. Інакше кажучи, пропонуються заходи непрямої дії на ос­нові виваженої грошово-кредитної політики. Ці ідеї знайшли своє втілення у економічній політиці багатьох розвинутих країн у 60-ті роки. Найбільш яск­раві приклади такої політики — «тетчеризм» у Великій Британії та «рейганомі- ка» у США.

 

« Содержание


 ...  196  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я