Економічна теорія

теорії було сформульовано принцип нейтральності держави, згідно з яким вона повинна утримуватись від впливу на економічні суб’єкти, що діють в умовах конкуренції, намагатись звести до мінімуму негативні результати своєї власної діяльності.

Преставники класичної школи вважали, що ціни в умовах ринкової еко­номіки є рухливими та гнучкими. Кейнсіанська модель виходить з того, що ціни та заробітна платня змінюються повільно, особливо у короткострокорому пер­іоді. Справді, вже у перші десятиріччя ХХ ст. наявність монополій та прфспілок, законодавства про мінімальну заробітну плату та інші чинники привели до того, що ціни і заробітна платня перестали бути рухливими.

Кейнсіанська концепція відкинула й те положення класичної теорії, згідно з яким пропозиція створює власний попит (пригадаємо закон Сея) Кейнс ствер­джував, що існує протилежний причинно-наслідковий зв’язок—сукупний по­пит створює сукупну пропозицію. Якщо сукупний попит недостатній, то й об­сяг виробництва не буде дорівнювати потенційному (що досягається за умов повної зайнятості). При негнучкості цін економіка довгий час може перебува­ти у стані депресії з високим рівнем безробіття.

РЦ—рівень цін;

РОВ—реальний обсяг виробництва; СПр — сукупна пропозиція;

В графічній кейнсіанській моделі сукупна пропозиція має вигляд гори­зонтальної прямої, що демонструє можливість змін обсягу виробництва в умо­вах стабільного рівня цін. Коли пропозиція досягає потенційного обсягу ви­робництва вона, як і в класичному трактуванні, набирає вигляду вертикальної прямої (рис. 8).

Рис. 8

СП'п-СП²п—зростання сукупного попиту;

СП²п-СП'п—падіння сукупного попиту;

ОВ'-ОВ² — зростання обсягу виробництва;

ОВ²-ОВ' — падіння обсягу виробництва.

Виходячи з положення про те, що обсяг пропозиції, або реальний обсяг виробництва, визначається попитом, можна стверджувати, що зростання су­купного попиту (СП'п—СП²п) приведе до зростання реального обсягу вироб­ництва (ОВ1 — ОВ²) і навпаки, падіння сукупного попиту (СП²п—СП'п) при­веде до падіння реального обсягу виробництва (ОВ²-ОВ¹). Отже, згідно з кейн- сіанською теорією, сукупний попит і сукупна пропозиція можуть бути врівноважені на рівні, далекому від потенційного обсягу виробництва, тобто за умов неповної зайнятості ресурсів. І така ситуація може зберігатися досить довго. Причому сама по собі ця ситуація не зміниться. Уникнути значних втрат, тривалого безробіття можна за умов проведення активної макроекономічної політики, спрямованої на стимулювання сукупного попиту.

Дж.Кейнс та його послідовники вважали, що держава повинна сприяти виходу економіки з кризи, запроваджуючи експансіоністську фінансову та кре­дитно-грошову політику. У періоди криз рекомендувалося збільшувати державні витрати, стимулювати інвестиції приватного сектора шляхом зниження по­датків та ставки процента (політика «дешевих» грошей) та ін.

Кейнсіанська теорія виступала свого часу теоретичним обґрутуванням нового підходу до ролі держави у ринковій економіці. На відміну від класичної ідеї про нейтральність держави у ній було доведено необхідність координуючо­го втручання у функціонування ринку з боку уряду. Ідея про необхідність втру­чання держави у ринкову економіку для досягнення «повної зайнятості без інфляції» затвердилась у суспільній свідомості та державній економічній полі­тиці.

Розглядаючи погляди прихильників класичних та кейнсіанської шкіл, про­тилежних у питаннях сукупної пропозиції та можливостей державного регулю­вання економіки, слід згадати про третю точку зору на ці проблеми. Досить значна частина економістів вважає, що класична та кейнсіанська теорії опису­ють екстремальні випадки у функціонуванні ринку. Так, класична версія су­купної пропозиції є правильною для умов повної зайнятості, але це дуже рідкісний випадок у реальній дійсності. Кейнсианська інтерпретація сукупної пропозиції підходить для аналізу економіки, що перебуває у стані кризи, але це теж є відхиленням від норми. За нормальних умов сукупна пропозиція являє собою криву, що демонструє пряму залежність між зростанням обсягу вироб­ництва і рівнем цін, та займає проміжне положення між класичним та кейсі- анським відрізками (рис. 9).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 193 194 195 196 197 198199 200 201 202 203  ... 384