— це зовсім не те саме, що сукупний попит, як і пропозиція на окремому ринку
—не те саме, що сукупна пропозиція.
Під сукупним попитом економісти розуміють загальний обсяг товарів та послуг, тобто реальний обсяг національного виробництва, що його окремі споживачі, підприємства та уряд готові купити при певному рівні цін (якщо враховувати й міжнародну торгівлю, то до сукупного попиту слід включати експорт країни). За інших рівних умов зростання загального рівня цін у країні зменшує сукупний попит і навпаки — зниження загального рівня цін буде збільшувати величину сукупного попиту. Крім того, сукупний попит може мінятись і під впливом нецінових чинників, тобто без змін у загальному рівні цін. До неціно- вих чинників, що впливають на зміну сукупного попиту відносять усі фактори, які викликають зміни у споживчих витратах населення, інвестиційних витратах підприємців, державних витратах та обсязі чистого експорту.
Сукупна пропозиція—це наявний реальний обсяг виробництва в країні при певному загальному рівні цін (як і у випадку з сукупним попитом, при врахуванні міжнародної торгівлі, до сукупної пропозиції слід додавати імпорт країни). Зв’язок між сукупною пропозицією і загальним рівнем цін (на відміну від сукупного попиту) — прямий. Більш високий рівень цін стимулює виробництво додаткової кількості товарів, що збільшує їх сукупну пропозицію, і навпаки, зниження рівня цін викликає скорочення обсягів виробництва. На сукупну пропозицію вливають також нецінові чинники. До нецінових чинників, що викликають зміну сукупної пропозиції, відносять усі фактори, які впливають на зміни цін на необхідні для виробництва ресурси, продуктивність праці, правові норми господарювання.
Як видно з наведених визначень, і сукупний попит, і сукупна пропозиція мають тісний зв’язок із загальним рівнем цін у країні. Враховуючи регулюючу функцію вільних цін в умовах ринкової економіки, можна зробити цілком справедливе припущення, що ціни (за відсутності їх державного регулювання) автоматично будуть встановлюватись на такому рівні, який забезпечуватиме збіг обсягу сукупного попиту та обсягу сукупної пропозиції. Рівність між сукупним попитом і сукупною пропозицією означає, що вся вироблена продукція споживається без залишку, а це є необхідною умовою процесу суспільного відтворення і розглядається як стан економічної рівноваги на макрорівні.
Тут слід пригадати, що суспільне відтворення може бути простим і розширеним. Якщо поточне споживання дорівнює поточному виробництву, це означає лише процес простого відтворення. Для економічного зростання необхідним є процес нагромадження — створення певного надлишку у виготовлених запасах виробництва над спожитими в поточному періоді. Однак це не означає, що для розширеного відтворення необхідно перевищення сукупної про-
237
позиції над сукупним попитом (ця ситуація і є причиною кризи перевиробництва). Надлишок поточного виробництва над поточним споживанням теж повинен бути закупленим і спожитим. Отже, в економіці, що зростає, стан мак- роекономічноі рівноваги означає одночасне збалансоване розширення як обсягу виробництва (сукупної пропозиції), так і обсягу споживання (сукупного попиту). Криза перевиробництва у цій ситуації виступає як результат відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції. Що ж може бути причиною такого відставання?
За часів, коли ринкова система господарювання розвивалась ще без відчутних проблем і перешкод (до 1825 р.) серед економістів переважали оптимістичні прогнози щодо її майбутнього. Дехто вважав, що кризи перевиробництва в умовах ринкової економіки неможливі в принципі. Так, у 1803 р. було сформульовано так званий закон Сея, що теоретично спростовував саму ідею можливості відставання сукупного попиту від зростаючої сукупної пропозиції. Французький економіст Ж.Б.Сей у своєму “Трактаті політичної економії” стверджував, що сам процес виробництва товарів створює дохід, який за своєю величиною точно збігається з вартістю цих товарів. Це означає, що виробництво будь-якої кількості товарів автоматично забезпечує дохід, який потрібен для їх закупівлі на ринку. Пропозиція породжує свій власний попит. Ідея тотожності загальної вартості проданих товарів і загального обсягу отриманих доходів працює й сьогодні (пригадаємо підрахунок ВНП за витратами і за доходами). Раціональне зерно закону Сея полягає у тому, що зростання реальних доходів населення, справді, відбувається на основі зростання реального обсягу виробництва. Але чи з такою ж самою швидкістю і чи означає це неможливість розриву між сукупною пропозицією та сукупним попитом?
» следующая страница »
1 ... 181 182 183 184 185 186187 188 189 190 191 ... 384