Економічна теорія

Маємо зазначити, що в умовах ринку держава не повинна втрачати конт­роль над цінами, інша річ, що такий контроль має здійснюватись за допомо-

200

гою не адміністративних, а економічних важелів: головним чином шляхом роз­робки та реалізації обгрунтованої, виваженої податкової політики, політики в сфері кредитно-банківської діяльності, грошового обігу тощо.

Існують різні критерії щодо поділу цін, визначення їх виду. Розглянемо основні види цін. Досі поширеним у ринковій економіці є поділ цін на ціну виробника і ціну покупця. Ціна виробника (продавця) виступає як сума витрат виробництва (собівартості) продукції та розумного (помірного) прибутку. Вона визначається підприємством (фірмою) при виході на ринок і тому у цій ціні має бути закладено обгрунтування такого виходу. Зовсім не обов’язково, щоб ціна виробни збігалася з ринковою, їй ще належить зайняти свою позицію за­лежно від ситуації, яка склалася на ринку. Як правило, ціна виробника наво­диться у каталогах, проспектах, прейскурантах, що пропонуються підприєм­ством (фірмою) покупцям, і є найбільш наближеною до базової (базисної) ціни, тобто такої, що є вихідною для визначення фактичної ціни товару (послуги): ця ціна відіграє вирішальну роль у формуванні ринкової ціни при існуванні ринку продавця, тобто коли попит перевищує пропозицію, а також в умовах монопольного становища виробника на ринку.

В свою чергу, ціна покупця—це сума грошей, яку покупець згоден запла­тити за товар. Така ціна й виходить з оцінки споживчих властивостей (корис­ності) товару та купівельної спроможності покупця, вона відіграє вирішальну роль у формуванні ринкової ціни при наявності ринку споживача, тобто коли пропозиція перевищує попит.

Поділ цін на оптові (гуртові) та роздрібні відбиває, з одного боку, кількість реалізованого товару, з другого — шлях товару від виробника до безпосереднь­ого споживача. Інакше кажучи, оптовими цінами, як правило, користуються тоді, коли товари реалізуються фірмами-виробниками іншим підприємствам значними партіями. Як і ціна виробника, оптова ціна найбільш наближена до базової (базисної) ціни.

Структура оптової ціни виглядає так:

Цо = Св + П+ ПДВ, де

Св — собівартість продукції;

П — прибуток підприємства (фірми)-виробника;

ПДВ — податок на добавлену (додану) вартість, створену на підприємстві- виробнику.

Якщо в процесі реалізації товарів бере участь посередник (оптово-збутова фірма), то структура оптової ціни буде мати такий вигляд:

Цо = Св + П+ ПДВ1 +Во+По+ПДВ2, де

Св — собівартість продукції;

П — прибуток підприємства-виробника;

ПДВ1—податок на добавлену (додану) вартість, створену на підприємстві- виробнику;

Во — витрати оптово-збутової фірми;

По — прибуток оптово-збутової фірми;

ПДВ2 — податок на додану вартість, створену в оптово-збутовій фірмі.

Очевидно, що чим більше посередників братиме участь у реалізації товару, тим більшою буде ціна, бо зростатимуть витрати в процесі реалізації, а також буде “накручуватись” податок на добавлену (додану) вартість.

Існуючий порядок формування оптової ціни навряд чи можна вважати обгрунтованим, економічно доцільним, бо така ціна не відбиває реальні вит­рати, штучно завищує рівень ціни.

Різновидом оптових цін є закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники реалізують свою продукцію державним, кооперативним та приват­ним заготівельним, переробним та торговельним фірмам. Застосування закупі­вельних цін звільняє сільгоспвиробника від витрат, пов’язаних із транспорту­ванням, зберіганням та реалізацією продукції. Як правило, такі ціни диферен­ційовані по окремих регіонах (зонах) і враховують природні фактори, які впливають на величину витрат сільгоспвиробника.

Оптові ціни є основою для формування роздрібних цін. Останні викорис­товуються для продажу товарів населенню, вони вищі за оптові на величину витрат і прибутку торговельних підприємств (фірм), а також на величину по­датку на добавлену (додану) вартість, яка створена в цих торговельних фірмах. Різновидом роздрібних цін, а саме ціною послуг виробничого та невиробничо­го характеру (послуг, які надаються населенню), є тарифи; тарифи,як правило, регулюються державою. Виділяють митні тарифи, транспортні, тарифи на ко­мунальні послуги тощо.

 

« Содержание


 ...  156  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я