Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Як елітні, так і ординарні структури намагаються вийти за межі кола обмежень та інфляційного «навісу» безготівкових розрахунків вітчизня­ної грошової системи. Для цього величезні можливості надає для елітного сектора застосування методу віртуального перерозподілу власності на базі лібералізації зовнішньоекономічної сфери, здійснення здебільшого без­готівкового трансферу (переміщення) тіньових капіталів в іноземну фінан­сову систему, що передбачає проведення попередньої їх конвертації. У подальшому, в наступних тіньових оборудках тіньовий капітал, що був вивезений з вітчизняного економічного простору, повертається в нього вже у формі захищених іноземних інвестицій. При цьому тіньові конвер- таційні операції останніх є значною мірою наслідком розвитку тіньових схем конвертації, які продукуються елітним сектором.

Тіньова економіка конвертації безготівкових коштів у готівкові в умовах проторинкових реформ пройшла певні етапи свого розвитку. На перших із них, по-перше, державний контроль за рухом готівки був знач­но послаблений і не існувало суттєвого її дефіциту, по-друге, попит еліт­ної економіки на конвертаційні операції був обмежений. У зв’язку з цим тіньова конвертаційна діяльність не мала прямих, безпосередніх зв’язків з елітною економікою, була певною мірою обмеженою, а виявлення кон- вертаційних фірм (центрів), викриття та припинення їх діяльності не ста­новили суттєвих проблем. Однак вже у 1997—2000 рр. процес конвертації входить у коло інтересів елітної економіки, технологію конвертації очо­люють банківські установи, а боротьба податкових органів значно уск­ладнюється у зв’язку з суттєвою протидією з боку посадових осіб банків та інших сегментів елітної економіки.

Починаючи з 1997 року в Україні набирає силу новітня модель кон­вертації — «віртуальний банкінг». Сутність його механізму полагяє у ство­ренні сучасної підпільної банківської системи, орієнтованої на обслуго­вування тіньової економіки на основі новітніх електронних технологій

.

Підпільні фінансові операції відомі давно. Нині вони набули най­більшого розповсюдження в країнах, де діють суворі правила контролю за обміном валюти. Причому чим жорсткіші заходи контролю, тим більшо­го розвитку набувають підпільні банківські операції. Наприклад, у Вели­кобританії вони отримали новий поштовх саме у 70-і роки, в період вве­дення заходів жорсткого контролю

.

У найбільш загальному вигляді в схемі конвертації можна виділити таких учасників:

•     замовник готівкових коштів, інвестор («Замовник»);

•     конвертаційна фірма («Виконавець»);

•     кредитна установа («Банк Виконавця»).

Базова схема конвертації безготівкових грошових ресурсів у готівку полягає у наступному: замовник готівкових коштів має на своєму рахун­ку в банку безготівкові грошові кошти. Для наступного здійснення тіньо­вих операцій йому необхідна готівка. Банк, що обслуговує замовника, у легальному режимі потрібну суму без відповідного документального за­безпечення не надасть, подібні операції перебуватимуть під пильною ува­гою податкових та фінансових органів. Однак залучення тіньових кон- вертаційних інституцій дозволяє проводити ці операції в тіньовому ре­жимі.

Конвертаційні фірми для прикриття своєї діяльності у головну схему операції вводять деякі додаткові елементи, що ускладнюють виявлення та розкриття злочинів, які пов’язані з цими операціями. Практика роботи

податкових органів вже накопичила певний досвід основних рис та ознак конвертаційних фірм. До них слід, зокрема, віднести такі: реєстрація на підставних осіб або осіб що користуються загубленими паспортами; по­дання хибних даних на засновників (адреси, телефони); державна реєст­рація у ДПІ у кінці чи на самому початку кварталу чи року; скорочений строк функціонування — не більше 3-4 місяців між періодами подання бухгалтерської звітності; великий денний грошовий оборот по розрахун­ковому рахунку, зведення його до нуля до кінця банківського дня.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 167 168 169 170 171 172173 174 175 176 177  ... 350