Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ ТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕЛІТНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

 1. Нероздільність фінансів елітного сектора та держави як базова основа тінізацГГекономічних процесів у фінансовій сфері

В Україні, як і в інших країнах з притаманним їх структурі міжсек- торним розривом та розломом і функціонуванням елітної економіки, дер­жава виконує одну з головних своїх функцій щодо забезпечення функ­ціонування першої в режимі розширеного відтворення. Вийти з цього ре­жиму діяльності до проведення глибокого реформування економіки держава не в змозі. Можуть змінюватися умови діяльності для окремих сегментів елітної економіки, вони можуть навіть випадати з цього секто­ра, може здійснюватися перехід до іншої системи елітних засад діяльності та методів забезпечення пануючого становища цього сектора, однак дер­жава не має можливостей (до потенційно можливого глибокого реформу­вання економіки) дистанціюватися від нього, від його інтересів, від зако­номірностей його взаємодії з державою. Суб’єкти елітного сектора Украї­ни в умовах утворення квазіринкових відносин, як альтернативних по відношенню до держави центрів влади, воліють максимально експлуату­вати силудержави, перекладати на неї свої зобов’язання та витрати, одно­часно забезпечувати відрив своїх доходів від державних, в основному за рахунок їх еміграції за кордон.

Звідси, власне, і випливає макроекономічна основа функціонування державної влади у суспільствах з механізмами її гібридизації: держава бере на себе борги елітної економіки задля забезпечення інтересів розширеної

експлуатації нею ординарної економіки

. В цих умовах борги елітної еко­номіки стають державним боргом. Це може здійснюватися шляхом пря­мого кредитування підприємств цього сектора, створення пільгового ре­жиму оподаткування, позачергового відшкодування податкового креди­ту, бюджетного фінансування, залучення до об’єктів, що отримають зарубіжні кредити під гарантію уряду тощо. Спосіб перекладання боргу елітної економіки на борги держави суті справи не змінює, потенційно кожна угода, до якої причетний елітний сектор, автоматично створює дер­жавне боргове зобов’язання. Під нього (потенційно) автоматично, безго­тівково випускаються державні платіжні засоби—гроші та інші види бор­гових державних цінних паперів

.

Іншими словами, в елітного секторатадержави, значною мірою відносно, існують спільні, нероздільні (у зв’язку з гібридизацією, відсутністю чітких кордонів між сферами діяльності) фінанси, єдиний сукупний бюджет удо- ходній та витратній частинах. Доходи підприємств цього сектора від моно­польного підвищення цін зумовлюють виникнення державного інфляційно­го податку, тобто отримують форму державних доходів від інфляції. Ініцію­вання підприємствами елітного сектора державного інфляційного податку здійснюється удва етапи. Спочатку на споживача через зростання цін по тех­нологічному ланцюгу перекладаються зрослі витрати підприємств, які ви­знані і забезпечені державою. На наступному етапі, коли держава санкціонує сплату витрат підприємств і забезпечує це санкціонування чи то наданням кредитів, чи то здійсненням платежів, автоматично утворюються безготівкові гроші. У витратній частині віртуального єдиного бюджету підприємств еліт­ного сектора і держави витрати цих підприємств входять до сукупних держав­них витрат. У доходній частині віртуального єдиного бюджету виробники елітної економіки і держава разом збирають зі споживача інфляційний по­даток від завищених монопольних цін на кінцеву продукцію.

Всі ці витрати по технологічному ланцюгу самочинно здійснюються підприємствами елітного сектора і в явочному порядку пред’являються до державного визнання їх як суспільно необхідних (через систему дер­жавного регулювання економіки, в тому числі цін, податкових пільг, схем розмитнення, схем патронованого імпорту, демпінгу, протекціонізму, вивезення доходів в офшорні зони, схем діяльності спільних підприємств тощо). Держава в змозі затримати грошове покриття цих витрат, затри­мавши платіж по поставках та обмеживши кредит, однак не в змозі зупи­нити ці витрати. Обсяг таких витрат і необхідна для їх покриття кількість грошей, інших платіжних засобів (зокрема у формі державного кредиту) не можуть бути виявлені державою заздалегідь: вони визначаються, на­приклад, на мікрорівні як незабезпечені, безготівкові боргові зобов’язан­ня підприємств за угодами. Отже, обсяг державних витрат на господарсь­ку діяльність елітного сектора, кількість грошей, рівні інфляції встанов­люються переважно цим сектором, а не ординарним чи державою. Остання при такій формі реалізації своєї економічної влади має обмежений режим первинного контролю над обсягом сукупних витрат (за рахунок стохас- тичності процесів, розподілу конкуруючих сил в елітному секторі) та гро­шей.

 

« Содержание


 ...  170  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я