ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ ТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЕЛІТНОЮ ЕКОНОМІКОЮ
1. Нероздільність фінансів елітного сектора та держави як базова основа тінізацГГекономічних процесів у фінансовій сфері
В Україні, як і в інших країнах з притаманним їх структурі міжсек- торним розривом та розломом і функціонуванням елітної економіки, держава виконує одну з головних своїх функцій щодо забезпечення функціонування першої в режимі розширеного відтворення. Вийти з цього режиму діяльності до проведення глибокого реформування економіки держава не в змозі. Можуть змінюватися умови діяльності для окремих сегментів елітної економіки, вони можуть навіть випадати з цього сектора, може здійснюватися перехід до іншої системи елітних засад діяльності та методів забезпечення пануючого становища цього сектора, однак держава не має можливостей (до потенційно можливого глибокого реформування економіки) дистанціюватися від нього, від його інтересів, від закономірностей його взаємодії з державою. Суб’єкти елітного сектора України в умовах утворення квазіринкових відносин, як альтернативних по відношенню до держави центрів влади, воліють максимально експлуатувати силудержави, перекладати на неї свої зобов’язання та витрати, одночасно забезпечувати відрив своїх доходів від державних, в основному за рахунок їх еміграції за кордон.
Звідси, власне, і випливає макроекономічна основа функціонування державної влади у суспільствах з механізмами її гібридизації: держава бере на себе борги елітної економіки задля забезпечення інтересів розширеної
експлуатації нею ординарної економіки
. В цих умовах борги елітної економіки стають державним боргом. Це може здійснюватися шляхом прямого кредитування підприємств цього сектора, створення пільгового режиму оподаткування, позачергового відшкодування податкового кредиту, бюджетного фінансування, залучення до об’єктів, що отримають зарубіжні кредити під гарантію уряду тощо. Спосіб перекладання боргу елітної економіки на борги держави суті справи не змінює, потенційно кожна угода, до якої причетний елітний сектор, автоматично створює державне боргове зобов’язання. Під нього (потенційно) автоматично, безготівково випускаються державні платіжні засоби—гроші та інші види боргових державних цінних паперів
.
Іншими словами, в елітного секторатадержави, значною мірою відносно, існують спільні, нероздільні (у зв’язку з гібридизацією, відсутністю чітких кордонів між сферами діяльності) фінанси, єдиний сукупний бюджет удо- ходній та витратній частинах. Доходи підприємств цього сектора від монопольного підвищення цін зумовлюють виникнення державного інфляційного податку, тобто отримують форму державних доходів від інфляції. Ініціювання підприємствами елітного сектора державного інфляційного податку здійснюється удва етапи. Спочатку на споживача через зростання цін по технологічному ланцюгу перекладаються зрослі витрати підприємств, які визнані і забезпечені державою. На наступному етапі, коли держава санкціонує сплату витрат підприємств і забезпечує це санкціонування чи то наданням кредитів, чи то здійсненням платежів, автоматично утворюються безготівкові гроші. У витратній частині віртуального єдиного бюджету підприємств елітного сектора і держави витрати цих підприємств входять до сукупних державних витрат. У доходній частині віртуального єдиного бюджету виробники елітної економіки і держава разом збирають зі споживача інфляційний податок від завищених монопольних цін на кінцеву продукцію.
Всі ці витрати по технологічному ланцюгу самочинно здійснюються підприємствами елітного сектора і в явочному порядку пред’являються до державного визнання їх як суспільно необхідних (через систему державного регулювання економіки, в тому числі цін, податкових пільг, схем розмитнення, схем патронованого імпорту, демпінгу, протекціонізму, вивезення доходів в офшорні зони, схем діяльності спільних підприємств тощо). Держава в змозі затримати грошове покриття цих витрат, затримавши платіж по поставках та обмеживши кредит, однак не в змозі зупинити ці витрати. Обсяг таких витрат і необхідна для їх покриття кількість грошей, інших платіжних засобів (зокрема у формі державного кредиту) не можуть бути виявлені державою заздалегідь: вони визначаються, наприклад, на мікрорівні як незабезпечені, безготівкові боргові зобов’язання підприємств за угодами. Отже, обсяг державних витрат на господарську діяльність елітного сектора, кількість грошей, рівні інфляції встановлюються переважно цим сектором, а не ординарним чи державою. Остання при такій формі реалізації своєї економічної влади має обмежений режим первинного контролю над обсягом сукупних витрат (за рахунок стохас- тичності процесів, розподілу конкуруючих сил в елітному секторі) та грошей.
» следующая страница »
1 ... 165 166 167 168 169 170171 172 173 174 175 ... 350