- критичного ризику (К = 50–75 %), коли підприємство ризикує втратити валовий дохід внаслідок реалізації інвестиційного проекту;
- катастрофічного ризику (К = 75–100 %), коли втрати можуть бути близькими до розмірів власних коштів підприємства.
Оптимальний коефіцієнт ризику – до 30 %.
Метод експертних оцінок полягає в тому, що фактори, які впливають на реалізацію інвестиційного проекту, оцінюються на основі опитування незалежних експертів. На підставі отриманої інформації визначаються найбільш та найменш вагомі фактори ризику.
Аналіз чутливості інвестиційного проекту передбачає оцінку впливу вихідних параметрів інвестиційного проекту на кінцеві показники його ефективності, і проводиться в такій послідовності:
- вибирається основний показник, щодо якого проводиться оцінка (чистий наведений дохід, індекс рентабельності та ін.);
- вибираються змінні фактори (обсяг і ціна реалізації продукції, обсяг початкових інвестицій та ін.);
- розраховуються значення основного показника при оптимістичному та песимістичному значенні змінних факторів.
Таким чином визначається діапазон коливань основного показника і критичні для проекту значення змінних факторів.
Аналіз величини відносних ризиків полягає у визначенні можливих допустимих значень критичних змінних величин, і проводиться в такій послідовності:
1. Вибирається аналізований показник (наприклад, індекс рентабельності);
2. Визначається очікувана величина аналізованого показника:
(9.2)
де Рі – імовірність настання і-го випадку, коефіцієнт; ri – значення аналізованого показника.
3. Визначається стандартне відхилення аналізованого показника. Для цього використовується формула:
(9.3)
4. Визначається коефіцієнт варіації, тобто рівень відносного ризику:
(9.4)
Чим більшим є значення коефіцієнта варіації, тим вищий ризик цього варіанта інвестування.
Формування інвестиційного портфеля повинно базуватися на принципі досягнення максимуму доходу з найменшим ризиком. Цього можна досягти шляхом диверсифікації, тобто вкладання коштів у різні цінні папери та інші активи з різною амплітудою коливань доходу і ризику. Визначення активів з різною амплітудою коливань здійснюється за допомогою критерію коваріації. Це рівень кореляції (залежності) між доходами від двох видів активів. Коефіцієнт кореляції змінюється в межах від (–1,0) до (+1,0), причому якщо він наближається до (+1,0), то це означає збільшення рівня ризику портфеля, якщо до (–1,0) – зменшення. Для зменшення ризику портфеля потрібно підбирати активи з коефіцієнтом кореляції, близьким до (–1,0).
Одним з найбільш розповсюджених методів оцінки ризику портфеля активів є модель оцінки капітальних активів – МОКА (Capital Asset Pricing Model – САРМ). Ця модель базується на тому, що між рівнем дохідності окремих цінних паперів та рівнем дохідності на фондовому ринку існує досить тісний зв’язок. Тому мінливість ринку дає загальний визначник для оцінки рівня ризику окремих цінних паперів. Цей рівень ризику визначається чутливістю доходів від цінних паперів до ситуації на ринку. Показник, що характеризує чутливість окремих цінних паперів до зміни загальної дохідності ринку, називають показником систематичного ризику або коефіцієнтом чутливості b.
Змінність доходів характеризує β-коефіцієнт за певною акцією відносно доходів по “середньому”, повністю диверсифікованому портфелю, яким в ідеальному випадку є весь ринок цінних паперів. Для “середньої” акції, динаміка доходів від якої співпадає з динамікою фондового ринку в цілому (ця динаміка визначається за будь-яким фондовим індексом), β-коефіцієнт дорівнює одиниці Якщо β < 1, то рівень ризику активу менший за ринковий, якщо β > 1 – то більший.
» следующая страница »
1 ... 16 17 18 19 20 2122 23 24 25 26 ... 43