Тема 10. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу
Інвестиційний процес вимагає відповідних фінансових ресурсів, які існують в різних формах, формуються з різних джерел та різними способами. Фінансування інвестиційної діяльності має свої відмінності на макро- та мікрорівні.
На рівні держави інвестиційні ресурси існують в двох формах: внутрішні нагромадження та іноземний капітал. При цьому до внутрішніх нагромаджень відносяться централізовані кошти (акумульовані за рахунок бюджетів різних рівнів та цільових фондів) та нецентралізовані кошти (акумульовані окремими підприємствами, організаціями, громадянами). На рівні підприємства залежно від механізму забезпечення інвестиційними ресурсами виділяють два типи фінансування інвестицій: внутрішнє (самофінансування) та зовнішнє. Джерела фінансування інвестицій формуються різними методами: бюджетним (бюджетні інвестиції), самофінансуванням (власні кошти), кредитним (позикові кошти), фондовим (залучення коштів через акціонування) та комбінованим.
До власних інвестиційних ресурсів відносяться амортизаційні відрахування, частина чистого прибутку, страхові суми відшкодування збитків, кошти від продажу частини основних засобів та іммобілізована в інвестиції частина оборотних активів М:
М = А – Н ± К, (10.1)
де А – очікувана вартість оборотних активів на початок періоду; Н – планова потреба в оборотних активах; К – зміна кредиторської заборгованості протягом року.
До позикових ресурсів відносяться інвестиційні кредити банків, кошти, отримані від емісії облігацій, цільові державні кредити, податкові інвестиційні кредити та лізингові операції. Залучені інвестиційні ресурси являють собою кошти, отримані від емісії акцій, внески сторонніх інвесторів у статутний фонд та безкоштовно надане цільове фінансування.
Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без залучення позикових коштів. Головним джерелом позикових коштів для підприємства є банківський кредит, перевагою якого є те, що банк не претендує на майбутні прибутки підприємства та участь в управлінні ним. Проте його недоліками є висока вартість кредиту, через що виникає загроза зниження фінансової стійкості підприємства. Для здійснення масштабних інвестиційних проектів застосовується довгостроковий банківський кредит, а для поточних потреб – короткостроковий.
Для фінансування інвестиційних проектів підприємство може також використовувати кошти, що розміщувалися на банківських депозитах. При плануванні розміщення таких коштів на депозити важливим є прогнозування їх майбутньої вартості. Таке прогнозування може здійснюватися на основі нарахування простих або ж складних відсотків по банківських вкладах. Якщо по вкладу нараховуються прості відсотки, то його майбутня вартість становитиме:
(10.2)
де FV – майбутня вартість коштів; PV – теперішня вартість коштів; і – відсоткова ставка у вигляді коефіцієнта; n – кількість періодів нарахування відсотків.
У випадку нарахування складних відсотків визначення майбутньої вартості коштів проводиться таким чином:
(10.3)
При прогнозуванні майбутньої вартості коштів часто виникає необхідність врахування інфляції, тобто визначення реальної вартості коштів. Для цього застосовується формула:
(10.4)
де FVr – майбутня реальна вартість грошей; FVn – майбутня номінальна вартість коштів; Іінф – індекс інфляції за період, протягом якого нараховуються відсотки. Цей показник визначається так:
(10.5)
де Тінф – темп інфляції за місяць; t – тривалість розрахункового періоду в місяцях.
» следующая страница »
1 ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 ... 43