Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування
Обґрунтування доцільності реалізації будь-якого інвестиційного проекту передбачає попередній розрахунок показників економічної ефективності проекту, що дозволяє інвестору обрати найвигідніший варіант вкладення коштів. У випадку з інвестиційними проектами такі розрахунки проводяться у його бізнес-плані і є однією з головних передумов для того, щоб спонукати інвестора вкласти кошти саме в цей проект. Тому методика визначення ефективності інвестиційних вкладень є одним з ключових питань інвестування.
Методи оцінки ефективності інвестицій поділяються на три групи: традиційні методи оцінки, оцінка ефективності за бухгалтерською звітністю та оцінка ефективності на основі вартості грошей у часі.
Традиційні методи визначення ефективності інвестицій на сьогодні застосовуються паралельно з більш новими методами визначення ефективності на основі вартості грошей у часі проте переважно для короткострокових проектів. При цьому визначаються такі показники:
1. Норма (коефіцієнт) ефективності:
(7.1)
де НЕр – річна норма ефективності; – річна сума грошових надходжень, грн; – загальна сума інвестованих коштів (за кошторисом), грн.
Щоб проект був визнаний ефективним, НЕр повинна бути більше 1. При порівнянні декількох інвестиційних проектів оптимальним визнається той, де НЕр більша.
2. Зворотним показником до норми ефективності є період окупності:
(7.2)
Період окупності інвестицій в проекті має бути якнайменшим.
3. Приведені витрати:
(7.3)
де С – собівартість річного випуску продукції за інвестиційним проектом, грн; К – сума капіталовкладень, грн; Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності, який відповідає нормі прибутку, прийнятній для підприємства чи інвестора.
Даний коефіцієнт використовується для порівняння ефективності декількох інвестиційних проектів. Якщо по цих проектах плановий обсяг виробництва є різним, може застосовуватися коефіцієнт приведення витрат до однакового обсягу виробництва:
(7.4)
де Вmax – максимальний обсяг виробництва з усіх наявних варіантів, грн; Ві – обсяг виробництва по і-му варіанту, грн.
Тоді приведені витрати з урахуванням даного коефіцієнта дорівнюють:
(7.5)
Більш ефективним буде той проект, де приведені витрати будуть мінімальними.
4. Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності:
, (7.6)
де С1, С2 – відповідно собівартість випуску продукції за першим і другим варіантами (або до і після здійснення інвестицій), грн; К1, К2 – відповідно капіталовкладення за першим і другим варіантами, або по старих та нових активах, грн.
Цей коефіцієнт порівнюється з нормою прибутку Ен. Ефективним є той варіант, де Кпе ³ Ен. Проте даний показник використовується для порівняння не більш ніж двох варіантів, тоді як приведені витрати – і для більшої кількості варіантів.
Традиційні методи мають низку недоліків. По-перше, вони не враховують фактора зміни вартості коштів у часі, яка може спричинити те, що для повернення реальної вартості інвестованих грошей потрібно буде більше часу. По-друге, показник приведених витрат може застосовуватися лише за умови, що варіанти, що розглядаються, мають однаковий обсяг виробництва; якість продукції по всіх варіантах є однаковою; ціни на виробничі ресурси і норма прибутку незмінні впродовж всього життєвого циклу проекту.
Оцінка ефективності інвестицій за даними бухгалтерської звітності передбачає визначення показників балансової та чистої рентабельності інвестицій. Балансова рентабельність інвестицій визначається таким чином:
» следующая страница »
1 ... 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 ... 43