У сфері внутрішньої безпеки передбачалося розв’язання проблем забезпечення економічної, фінансової (виділено авт. — Л.С.), соціальної, внутрішньополітичної, гуманітарної безпеки (Узагальнений додаток Б.1).
У напрямку зовнішньої безпеки було передбачено розв’язання проблем забезпечення регіональної, європейської та всесвітньої зовнішньоекономічної та військової безпеки.
До комплексу транснаціональних проблем входили проблеми забезпечення екологічної, епідеміологічної безпеки та безпеки від інших надзвичайних явищ.
Створення потрібних умов та засобів для інформаційної безпеки визнано допоміжним напрямком з погляду забезпечення інформаційної підтримки та відповідного захисту процесів розв’язання зазначених вище та інших проблем усіх напрямків життєдіяльності держави і суспільства [120, с. 11-12].
Сьогодні вже можна говорити про наявність теорії національної безпеки.
«Теорія національної безпеки — це метанаука, яка поєднує в собі прикладні аспекти соціальних, воєнних, гуманітарних, технічних, психологічних, біологічних та інших наук з метою дослідження сутності, змісту, методів, форм і засобів забезпечення безпеки особистості і соціальних спільнот різного рівня» [81, с. 7].
Не ставлячи за мету всебічне дослідження феномену національної безпеки, торкнемося лише загальнотеоретичних та практичних її аспектів, від яких залежить економічна та банківська безпека України.
Питання розробки та стану національної безпеки є фундаментальним, яке багато в чому визначає напрямок і перспективи розвитку держави, суспільства та кожної окремої особистості.
За умов відсутності національної єдності «становище ускладнюється тим, що в суспільстві існують різноманітні взаємоконкуруючі тлумачення національних інтересів національної безпеки різними соціальними групами. Це об’єктивно призводить до соціальної напруженості та конфліктів і знижує загальний рівень безпеки усіх без винятку соціальних груп» [76, с. 12].
Ще більшій критиці окреі вчені піддають стан національної безпеки і практичні заходи щодо її забезпечення, підводячи до невтішного прогнозу: «Успішно проваливши всі спроби проведення економічної, адміністративної та військової реформи (чи, точніше буде сказати, спроби імітації цих реформ), опинившись після 11 років незалежності серед найбідніших країн
— маргіналів Європи (із ВНП на рівні вартості щорічної продукції компанії Біетеш), Україна сьогодні не здатна забезпечити необхідного рівня безпеки для своїх громадян як на індивідуальному, так і на соціальному рівнях.
Більше того, сьогоднішня несприятлива ситуація значно погіршиться в найближчі 5-10 років, якщо за умов відсутності адекватних військових реформ і хронічного недофінансування збройних сил, більшу частину застарілої військової техніки матимето здати на металобрухт. Зношеність і старіння основних фондів виробництва призведе до різкого уповільнення ВВП та збільшення кількості виробничих катастроф, які можна буде порівняти із тими, що зараз спостерігаємо у вугільній галузі. Навіть при збереженні поточних темпів економічного зростання, що само собою дуже проблематично в існуючих умовах, безнадійно відстала Україна у кращому разі через 10 років досягне рівня ВВП 1991 р. і зможе претендувати на приналежність до Європи лише в географічному сенсі, а підтримання адекватного рівня національної безпеки стане неможливим у принципі» [76, с. 12].
Очевидно, що така оцінка не може претендувати на винятково правильну, всебічну і вичерпну, оскільки за основу критеріїв береться лише військово-технічна складова. В науці існують інші, більш оптимістичні чи прямо протилежні думки [81, 114, 123]. Це свідчить не лише про фундаментальне значення національної безпеки в численних державних програмах громадського розвитку, але і про те, що Україні належить пройти тернистий і довгий шлях до досягнення поставленої мети. Додатковим резервом на цьому шляху є громадський контроль і безпосередня участь недержавних суб’єктів в забезпеченні національної безпеки.
» следующая страница »
1 ... 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19 ... 381