Не зважаючи на наявність численних розробок поняття і теорії національної безпеки [134, 135, 127, 81, 114, 120, 123 та інші], автори не вбачають потреби на цьому зупинятись, обмежуватись їх узагальненням, викладенням інтегрованого феномену та умов, що на нього впливають.
Специфіка вітчизняного державного розвитку полягає не дозволяє сліпо дублювати чужий досвід, котрий, як правило, в соціально- психологічних та історичних умовах України не приживається, у чому ми мали змогу не один раз пересвідчитись.
Генеруючи досвід віків, не важко дійти аксіоми: поза державою у повноцінної нації не може бути повної самореалізації. У такому разі нація не матиме майбутнього. При цьому слід визнати, що державність це не лише стан, а й процес розвитку, динаміка, якою слід чітко управляти.
Сьогодні Україна зіткнулася з потужними і добре скоординованими зусиллями своїх недругів (зовнішніх і внутрішніх) підірвати її оборонний та економічний потенціал, реанімувати бездержавність. Поширюються метастази організованої злочинності та корупції.
Процес державотворення в Україні завжди супроводжувався тиском і втручанням зовнішніх та внутрішніх сил, котрі вміло користувалися як внутрішнім протистоянням різних політичних течій, партій, так і політичною розшарованістю у суспільстві, нездатністью згуртуватись у важкі часи, відірваністью державних лідерів від народу, нехтуванням його інтересами, невизначеністю політичних цілей і шляхів їх досягнення, фальшивим розумінням української національної державності, незнанням способів управління державою, невмінням його організувати, підібрати керівні кадри тощо. Ці чинники завжди відігравали драматичну роль у долі української держави, яка врешті-решт втрачала свою незалежність. Існують вони й сьогодні і становлять реальну загрозу, як і колись.
Серед суспільно-правових факторів, які за сучасних умов істотно впливають на функціонування української державності, важливе значення має чітке теоретичне визначення і надійне практичне забезпечення її економічної й фінансової безпеки як основних складових національної безпеки.
У широкому розумінні безпека — це рівень захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз. На тему безпеки взагалі написано чимало філософської, юридичної та соціально-економічної літератури.
Національна безпека України сьогодні є предметом комплексного багатогалузевого наукового дослідження та в синтезованому вигляді визначається як такий стан держави, що характеризує сукупність державно-правових і суспільних гарантій, котрі забезпечують потрібний рівень захищеності корінних інтересів людини й громадянина, суспільства й суверенної держави в цілому від явних і потенційних внутрішніх та зовнішніх загроз, їх своєчасного виявлення, запобігання і нейтралізацію, що уможливлює стабільний всебічний прогрес, сталий розвиток суспільства.
Національна безпека неможлива без міцної держави, стійкості центральної влади та стабільності суспільства. Забезпечення національної і державної безпеки має провадитися за відповідними складовими, ядро й основу яких становить економічна та фінансова безпека.
Складові національної безпеки не можуть бути стандартними або загальноприйнятими для всіх країн, а залежать від того, у якому стані розвитку чи занепаду перебуває держава. Наприклад, Рада національної безпеки США орієнтована на розв’язання проблем захисту національних інтересів США на всесвітньому рівні. А багаторічна внутрішня криза в Україні потребує насамперед зосередження сил на розв’язанні широкого кола внутрішніх проблем. Виходячи з цього, як засвідчує доктор технічних наук, професор В.В. Мороз, який був одним із керівників апарату РНБО України після його утворення, ще у 1992 р. при формуванні напрямів діяльності Ради національної безпеки України та її апарата виділялися за критеріями цілеспрямованості чотири головні: внутрішня безпека, зовнішня безпека, розв’язання транснаціональних проблем, інформаційна безпека.
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 ... 381