Банківське безпекознавство

Військові бази, аеродроми, порти, полігони, військові містечка, радгоспи розкинулися на території в 42 млн га. СРСР по суті, створив економіку військового типу у мирних умовах. На думку академіка Ю. Рижова, заправляв усім цим військово-ідеологічний комплекс, верхівку якого утворювала КПРС — від генерального секретаря до секретаря міськкому плюс верхівка всієї промисловості, і в першу чергу, дев’яти оборонних міністерств та вищий генералітет. А вінець — КДБ.

«Мілітаризація мислення доходила до того, що доктрина державної безпеки розглядалася практично у воєнному аспекті. І це при тому, що безпека — це і економіка, і культура, і інформація, і екологія. І кожного разу на перший план може виходити те чи інше завдання. Держава мала б зважати на свої ресурси, вирішувати, куди їх важливіше вкладати в той чи інший період життя.

М.С. Горбачов же попри широкі філософські заяви на практиці сприймав проблему, як і всі його попередники по кріслу Генерального секретаря ЦК КПРС. Безпека — це насамперед армія і КДБ. Останнє відомство, згідно із зарубіжними джерелами, налічувало в своїх рядах до 700 тис. осіб, що також вимагало немалих коштів» [108, С. 414]. Хоча за іншими вітчизняними даними в 1991 р. загальна чисельність співробітників військ органів КДБ СРСР досягала 420 тис. осіб. А захист державних секретів в економіці було покладено на Шосте управління [219, 19].

Це висновки і аргументи однієї сторони. Але існує й діаметрально протилежний погляд як російських, так і американських авторів [153,

С.  496-497], який передбачав небачений економічний прорив СРСР в 90-х роках, аргументуючи його все тим самим військово-промисловим по­тенціалом, подальший розвиток якого, на думку авторів, мав забезпечити науково-технічний та економічний розвиток держави. Але так не сталося... Негативна роль у цьому відводиться М.С. Горбачову та його прихильникам, що нерідко заперечується.

По-своєму цей процес пояснили автори книги «Тайна Настрадамуса раскрыта» — Дмитро і Надія Зима. (М.: Рипол Классик, 1998. — 256 с.): «Радянський Союз розвалився не тому, що прийшов якийсь Горбачов, а з причин більш прозаїчних. Просто, наша могутня держава всі 70 років трималась на протистоянні з якимись безглуздими ворогами як зов­нішніми, так і внутрішніми і всі біди оптом списувались на їх козні і «підступи». Адже це так зручно, коли в моїх бідах винуватий не я, а хтось інший, а тому і нам, простим громадянам, така ідея прийшлась до душі. Горбачов же всього-навсього позбавив нас звичних ворогів, на яких ми списували свої негаразди, але звичка то залишилась!» (с.183). І взагалі, автори стверджують, що слово «катастрофа» дослівно означає не що інше, як «перебудова» (с. 247). Але нас цікавить не лише політичний, а й фінансово- економічний бік цієї проблеми з наукового погляду, де примат мають іманентно-притаманні закони, а не бінарне мислення, яке поширюється завдяки невідповідності й протиріччю між наслідком і процесом.

Як наочно виявилося під час путчу 1991 р., його організаторів підвела сліпа віра в чудодійну силу наказу, як це було раніше. Але демократичні перетворення змінили традиції минулого.

Політичне протистояння, що загострилось у серпні 1991 р., визначило напрям проведення економічних реформ. Ідеологія і політика знову, як це було характерно взагалі для радянської епохи, підпорядкували собі економіку. За свідченням Г. Явлінського, у Б. Єльцина і його оточення на той час уже склалися радикальні політичні орієнтири, для реалізації яких вони готові були йти до кінця. «Насамперед це одномоментний (у прямому розумінні — за один день) не лише політичний, а й економічний розвал Союзу, ліквідація всіх мислимих координуючих економічних органів, включаючи фінансову, кредиторну й грошову сфери. Далі всебічний відрив Росії від усіх республік, включаючи й такі, які на той час не ставили такого питання, наприклад, Білорусія, Казахстан. І низка інших настанов — в тому числі, природно, запровадження всіляких обмежень на вільну торгівлю й ринкові відносини з колишніми союзними республіками. При всьому тому Президент особисто хотів очолити економічну реформу, а отже, вона передбачалася швидкою (до літа-осені 1992 р. — перше поліпшення) і красивою. Таким було політичне замовлення» [131].

 

« Содержание


 ...  10  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я