Політичній та економічній незалежності України та її суверенітету історично передувала розпочата у 1985 р. в СРСР за ініціативи новообраного Генерального секретаря ЦК КПРС Горбачова М.С. і його прибічників з Політбюро і ЦК перебудова. Як свідчать численні наукові та насамперед соціально-економічні дослідження, альтернативи їй не було. Інша справа, що вже самі напрямки, процес, мета, рушійні сили, засоби, а отже, і кінцеві наслідки були не такими, як це задумувалося на самому початку. І причин тому багато. Вони будуть предметом дослідження ще не одного покоління науковців, але це не входить до кола завдань нашого дослідження.
Виходячи із поставленої мети, нас цікавлять не політичні, а суто економічні передумови розвитку подій в кінці XX — на початку XXI століть в СРСР і Україні крізь призму національної, державної, економічної, фінансової безпеки, які вирішально вплинули на формування і функціонування нової банківської системи України (БСУ).
Групою відомих учених України розвиток зазначених подій охарактеризовано так: «Перебудова і це вже самоочевидно, завершилася катастрофою. В плані оцінки політичного курсу конкретних діячів це може означати лише одне — за її проведення був неправильно поставлений (чи прихований) діагноз щодо стагнації «застійних років», неправильно визначено цілі, а також некоректно розв’язано питання про механізм та строки переходу суспільства у новий якісний стан » [108, с. 411].
А діагноз зводився до поразки «східного блоку» в холодній війні з блоком розвинутих капіталістичних країн Заходу. Переможці роблять відверті висновки: «Ми повинні бути реалістами, — наголошував З. Бже- зинський, — Росія (мається на увазі СРСР. — Авт.) програла «холодну війну». І нині питання полягає в тому, яку роль повинна відігравати Росія у світовій системі... Якщо Росія хоче відігравати конструктивну роль на світовій арені, відновлення воєнної могутності повинно бути одним з останніх пунктів у її порядку денному» [108, с.411]. Недвозначність сказаного нагадує ухвалення акта про капітуляцію.
Дослідження причин розпаду економічної, а отже і політичної, системи колишнього СРСР і пошук шляхів виходу із ситуації, яка склалася, показало, що в цьому містилися певні історичні закономірності.
Поразка СРСР у «холодній війні» була зумовлена тим, що радянське суспільство «впало» під вагою власного військово-промислового комплексу. Безпрецедентне перекачування коштів у військову сферу та важку промисловість, помножене на ентузіазм радянських людей у перші десятиріччя існування СРСР, призвело до небаченого індустріального ривка. Уже в 30-ті роки Радянський Союз став однією з небагатьох країн, здатних виробляти будь-який вид промислової продукції, доступної на той час людству. В 60-70-ті роки, коли в розвинутих капіталістичних країнах почався новий виток науково-технічної революції, СРСР відстав у технологічному розвитку. Настала епоха депресії та застою.
Про це свідчать такі факти. Офіційна статистика констатувала, що у восьмій п’ятирічці (1966—1970 рр.) середньорічний приріст національного доходу дорівнював 7,2%, дев’ятій — 5,1, десятій — 3,8, одинадцятій — 3,1%. Уже в 1982 р. приросту реальних доходів на душу населення не було. За різними даними (дослідження академіка Г.Арбатова) на оборону працювало від 40 до 65 відсотків промисловості. Звісно, що це були збиткові витрати. У СРСР було побудовано найбільше мілітаризоване суспільство в світі. За американськими розрахунками, радянський військово-промисловий комплекс споживав від 20 до 30% ВНП.
Обсяг витрат на оборону в США, наприклад, становив у середньому 6,5 % ВНП, в Японії — 1%. СРСР мав можливість випускати більше ніж США: танків—у 4,5, бронетранспортерів—у 5, артилерійських гармат—у 9, атомних підводних човнів — у 3, бомбардувальників — у 2 рази. Було різко змнешено капіталовкладення на виробництво товарів широкого вжитку.
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 381