Однією з особливостей концептуальної розробки державного розвитку незалежної України є те, що у науковій, у тому числі спеціальній, літературі поняття національна безпека раніше було витиснуте поняттям державної безпеки. Це зумовлено не стільки застарілим розумінням державної безпеки як непорушності корінних підвалин соціалістичного суспільства, скільки новими реаліями, які все більше набувають національних ознак. Охоплюючи за змістом усі види безпеки країни як соціальної системи, поняття національної безпеки вийшло далеко за межі поняття «безпека держави», особливо коли йдеться про БСУ, переважну кількість якої нараховують комерційні, тобто недержавні банки.
Поняття державної безпеки обмежується лише станом захищеності основ конституційного ладу, політичного, економічного, оборонного, науково-технічного й інформаційного потенціалу країни від зовнішніх і внутрішніх загроз, що виходять від іноземних спецслужб та організацій, а також злочинних співтовариств, груп і окремих осіб.
Отже, державна безпека виходить за рамки забезпечення безпеки тільки держави. В умовах ринкової економіки з приватною формою власності економічний потенціал країни вже не збігається з економічним потенціалом держави, а тому мусить бути об’єктом забезпечення національної безпеки. З цього погляду, поняття «державна безпека« наповнюється іншим, більш широким, змістом ніж безпека держави. Можна погодитись із твердженням, що поняття «зміст державної безпеки» значно вужче від поняття «зміст безпеки держави», оскільки, по-перше, безпека держави припускає не тільки протидію загрозам, що характерно для забезпечення державної безпеки, але й зміцнення держави, забезпечення її прогресивного розвитку, по-друге, безпека держави пов’язана з різного роду загрозами, що виходять за межі державної безпеки.
Державна безпека, наприклад, у Російській Федерації є однією із трьох основних систем забезпечення національної безпеки, що об’єктивно існують у суспільстві:
— системи оборони країни, якій інституційно відповідає військова організація;
— системи державної безпеки, яку складають спеціальні служби;
— системи забезпечення суспільної безпеки, у яку входять насамперед правоохоронні органи.
«Кожна з даних систем має свій об’єкт, систему органів, що забезпечені силами, засобами і методами виконання покладених на них задач. Разом з тим, вони взаємозалежні й взаємопроникають один до одного. Це означає, наприклад, що органи федеральної служби безпеки, входячи в систему забезпечення державної безпеки, беруть участь у межах своєї компетенції в обороні країни і забезпеченні суспільної безпеки. Зрозуміло, що такий розподіл умовний і не повною мірою відповідає потребам забезпечення усіх видів безпеки, що входять у національну безпеку. Завдання полягає в тім, щоб побудувати дійсно цілісну систему забезпечення національної безпеки, у якій її окремі елементи знаходилися б у тісному взаємозв’язку і взаємозалежності й охоплювали своєю дією усе поле безпеки країни» [135, с. 216-217].
Хоча функції держави у сфері забезпечення її безпеки чітко визначені, це не виключає доцільності залучення недержавних суб’єктів, зацікавлених в цьому.
Попри ґрунтовну розробку і довгий перелік зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці України [наприклад, 81, с. 9-11], серед них про загрози кредитно-фінансовій і банківській системі не згадується взагалі, що свідчить про потребу концептуального уточнення як структури та змісту національної безпеки, так і основних напрямів її забезпечення. Адже теоретики майже одностайно включають фінансову та економічну безпеку до складу національної безпеки, оскільки без належної кредитної політики й фінансового забезпечення складових і напрямків національної безпеки не може йтися про її реалізацію.
» следующая страница »
1 ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 ... 381