З позицій Людини, як основного споживача глобалізаційних перетворень, можна відмітити позитивні і негативні глобалізаційні впливи на українське суспільство.
1) Безперечно позитивним є факт незалежності української держави і переходу від тоталітаризму до певних демократичних перетворень. Позитивізм проявляється в суверенності держави, в зростанні особистісних свобод та в представленні державою гарантованих Конституцією України політичних, економічних та соціально-культурних прав.
2) Глобалізація, гранично ущільнюючи контакти між країнами і регіонами, допускає гармонійне співіснування народів. Враховуючи ментальність, в українського суспільства є шанс швидкого адаптування до глобалізаційних змін традиційних капіталістичних суспільств і швидкого переходу до демократизації.
3) Економічні зміни, що пов'язані із технологічними, інформаційними, інвестиційними та іншими змінами мають пряму прив'язаність до такого суб'єкта господарських відносин як індивідуал-власник. Роль останнього зростає при ухваленні конкретних рішень, особливо в інформаційно-технологічній сфері, чим ще раз підтверджується "парадокс Несбітта": "Чим вищий рівень глобалізації економіки, тим сильніші її дрібні учасники".
4) Глобалізація пов'язана з інтеграційними процесами, які в свою чергу пов'язані з кількісними і якісними змінами в обсязі і характері соціальних відносин, які безпосередньо пов'язані з якісною трансформацією свідомості.
5) Для України, яка в цивілізаційному прояві є країною між Сходом і Заходом (версія І. Лисяка-Рудницького), свідченням цьому є останні 2004 року президентські вибори, особливо важливим є очікування появи в найближчі 10-15 років глобальної суперкультури. В основі її лежить синтез класичної європейської, масової американської, мусульманської та інших культур у поєднанні з новими формами (мережна культура, кіберкультура). Процес культурної глобалізації характеризуватиметься і стереотипізацією, і, навіть, уніфікацією, але водночас і плюралізмом, що може стимулювати пошук заснованих на локальних розходженнях моделей розвитку. Така культурна глобалізація може протистояти породженій процесом консолідації світових медіа-систем, космополітичній, комерціалізованій, гомогенній культурі, яка є відокремленою від національних культур.
6) Глобалізація у центр глобалізаційних процесів ставить людину, як суб'єкта вибору, для якої характерною є альтернативність і відповідальність за свої діяння. Щоб наслідки індивідуальних дій мали позитивний глобальний характер потрібно відійти від принципу "війна проти всіх" за рахунок олюднення себе і середовища, -впорядкування (політизації) людських відносин, а тим самим і утвердження миру і свободи. Для України це є особливо актуальним, так як вона формує свою політичну систему, законодавчо закріплює основні напрямки соціально-політичного розвитку, базуючись на світовій практиці. Втрата політичної природи світоцілісності загрожує не просто порушенням її інтеграційної якості ,але й глобальною соціальною катастрофою.
7) Під зовнішнім глобалізаційним тиском розробляється функціональний еквівалент для поєднання громадянської і етнічної нації.
8) Глобалізація породжує різновекторність прояву ідентичностей, систему формування нових ідентичностей в залежності від організаційних потреб та відродження тих ідентичностей, які в силу певних обставин були тривалий час недієвими. Розумна поєднаність нових і традиційних ідентичностей створює умови для розвитку творчих здібностей людей.
Як стверджує О.Г. Білорус, що "для України проблеми впливу глобалізаційних трансформацій і глобальної інтеграції постали з новою силою. Якщо на протязі найближчих 10-15 років Україна не інтегрується в світові і європейські політичні й економічні структури, вона не буде мати історичної перспективи як незалежна держава"[9]. Але вирішення національних проблем буде нерезультативним без врахування впливу глобальних факторів:
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 13