Аналізуючи парламентські вибори 2002 року, Інститут соціології НАНУ констатує, що в українському суспільстві люди не завжди ідентифікують ідеологічно свої погляди на право-лівій шкалі чи за запропонованими ідеологічними течіями. Проте це не означає, що населення не має стабільних позицій з певних ключових проблем розвитку українського суспільства. За період від 1994 до 2003 року майже удвічі скоротилася частка тих, хто не розбирається в політико-ідеологічних течіях. Зростання політико-ідеологічної визначеності відбулося у центристському спектрі [18, с.181-183]. Це характеризує український соціум як унімодальний, європейсько-ідентифікований, для якого центристська визначеність є декларативним дистанціюванням стосовно "лівих" чи "правих" радикалів.
Партійно-ідеологічна ідентифікація громадян досить сильно впливає на їхній електоральний вибір, але не остаточно. Дія чинників ранньої соціалізації індивідів у сім'ї, сусідському оточенні, територіальних спільнотах та вплив домінуючих у цьому оточенні цінностей та громадської думки більше дається взнаки у формуванні ідеологічної ідентифікації, ніж соціально-економічна, соціально-професійна, партійно-ідеологічна чи поселенська стратифікація індивідів та сімей. Понад половина виборців є ідеологічно не ідентифікованими і голосують під впливом емоційних чинників соціально-економічного самопочуття.
Однією з причин громадянської політико-партійної невизначеності є незавершеність процесу економічної структуризації суспільства, зокрема за формою власності на засоби виробництва, за формою зайнятості, а також копіювальна модель соціальної ідентифікації суспільства, що ґрунтується на наслідуванні західних стандартів та еталонів організації, що є моделлю надто складною, суперечливою і конфронтаційною в плані руйнування попередніх форм
ідентичностей та запровадження нових тотальних ідентичностей, докорінно протилежних традиційним. Під глобалізаційним тиском виникає ситуація ідентичнісної невизначеності , що посилює політичне протистояння щодо загальновизнаного соціального варіанту майбутнього України.
Глобалізація відбувається переважно у матеріальній сфері життя. В духовній сфері можуть яскраво проявитися міжетнічні суперечності, особливо коли титульний етнос намагається примусово асимілювати інші етнічні групи. Політизація однієї із груп, особливо коли статус іншої групи опиняється під загрозою, приводить до групової згуртованості навколо ознак етнічної ідентичності, до міжетнічних протиріч, до маргінальності суспільства і, навіть, до конфронтації.
Проте, на фоні цих не вельми сприятливих для держави обставинах розвитку, виділяється громадянська ідентифікація, як нейтральний консолідатор суспільства. Якщо звернутися до джерел інституту громадянства епохи французької революції і Канта, то під поняттям громадянство розумівсь феномен всеоб'єднуючого населення планети. В сучасному світі загальноприйнятим є визнання кожної людини через громадянську ідентичність (приналежність до держави) за допомогою паспорта і політоніму, що означає назву держави, до числа громадян якої вона себе рахує. Громадянська ідея має надзвичайно тісний зв'язок з мовною і етнічною, майновою і політичною, релігійною і національною та іншими ідентичностями, виконуючи роль консолідатора поляризованих частин суспільства, що породжують поляризацію ідентичностей. Громадянська консолідація є тим симбіозом і такою організацією всіх ділянок життя, що відповідають поняттю цілісності суспільства. Тому держава, в якій громадянська консолідація стане визначальним фактором, спроможна нарощувати потенціал власного добробуту, спроможна перетворити державу у стійкого геополітичного, геоекономічного і геокультурного суб'єкта на міжнародній арені. Формування громадянської ідентифікації прищепить відчуття причетності до єдиної суспільної, економічної, державної тощо реальності, що допоможе: уникнути, або хоч знизити рівень національного протистояння поліетнічного суспільства; не допустити крайнього націоналізму; знизити рівень соціальної і психологічної маргінальності. Громадянська ідентифікація пришвидшить утворення громадянського суспільства, сприяє модернізації культури і формуванню державницької масової свідомості, що й сприяє формуванню політичної нації в Україні.
» следующая страница »
1 ... 6 7 8 9 10 1112 13