Економіка праці

МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ІНДИВІДУАЛІЗМ
	Протиставлення суб'єкта середовищу; рішення щодо діяльності виробничих одиниць орієнтовані лише на внутрішні процеси, які відбуваються в межах досліджуваних об'єктів
	Результат: ототожнення поведінки виробничого об'єкта з поведінкою окремої особи

Рис. 2.3 - Основні положення методологічного індивідуалізму

21

Одним з наслідків методологічного індивідуалізму є ототож­нення поведінки виробничого об'єкта з поведінкою окремої особи. У класичній та неокласичній теоріях фірми, в управлінській теорії та в теорії фірми, керованої робітниками, виробничі ланки діють в інтере­сах лише однієї групи її учасників, яка представляється однією особою або одним органом. Інтереси інших учасників виробничої діяльності в кращому разі враховуються у вигляді обмежень. Насправді у будь-якій виробничій ланці представлені усі три групи: власники, керівники і робітники, і кожна з цих груп у більшому або меншому ступені спро­можна відстоювати свої інтереси у взаємодіях, які мають свою динаміку. Крім того, існують відмінності інтересів серед членів однієї групи, пов'язані з виконанням її членами спеціалізованих функцій.

Подібними за характером досліджень у сфері поведінкової тео­рії фірми були розробки теорії Х-ефективності - теорії, ціллю якої було зрозуміти, чому багато фірм поводяться не так, як їм належить згідно з класичною економічною теорією. Х-ефективність, або скоріше Х-неефективність, тут означає, що існує група невідомих факторів все­редині фірми, яка зумовлює відхилення поведінки фірми від положень класичної теорії. Теорія базується на чотирьох постулатах:

1.                          Базова одиниця прийняття рішень на фірмі - це людина. Рішення приймає не фірма в цілому, а тільки люди. До їх числа вхо­дять і ті, хто приймає рішення від імені фірми (члени спостережних та виконавчих рад і комітетів). Але не всі ті рішення, які приймаються на рівні управління, виконуються.

2.                          Передбачається, що контракти, формальні або неформальні, які укладає людина при найманні на роботу, залишають їй деяку сво­боду докладання зусиль, оскільки в них важко передбачити усі дії пра­цівника у всіх ситуаціях. Передбачається, що людина сама для себе обирає види діяльності, її темп і якість виконання роботи.

3.                          У кожної людини існують сфери інерції. Кожен стан праців­ника асоціюється для нього з певним рівнем корисності, якщо існує інший стан. За інших однакових умов чим більша група, тим ширша інертна сфера групи. Можна припустити, що існування інертних груп поряд з ди­намічними характеристиками фірми на рівні соціальних відносин робить внесок до існування організаційної надлишковості виробничих структур.

4.                          Людина вибірково раціональна (див. рис. 2.4). З одного боку, вона володіє певним набором рис, які змушують її в одних випадках реагувати на зміни у середовищі, а в інших - ні. У кожної людини існує поріг, до якого вона прагне використовувати свої можливості, але за ним вона негативно оцінює корисність результату. З іншого боку, існує конк­ретна ситуація, в якій людина знаходиться. Середовище може справляти на неї тиск більший, ніж тиск внутрішніх стимулів, і тому людина буде балансувати між цими двома тисками.

22

« Содержание » следующая страница » 1  ... 9 10 11 12 13 1415 16 17 18 19  ... 156