МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ІНДИВІДУАЛІЗМ |
||
|
Протиставлення суб'єкта середовищу; рішення щодо діяльності виробничих одиниць орієнтовані лише на внутрішні процеси, які відбуваються в межах досліджуваних об'єктів |
|
|
|
|
|
Результат: ототожнення поведінки виробничого об'єкта з поведінкою окремої особи |
|
Рис. 2.3 - Основні положення методологічного індивідуалізму |
21
Одним з наслідків методологічного індивідуалізму є ототожнення поведінки виробничого об'єкта з поведінкою окремої особи. У класичній та неокласичній теоріях фірми, в управлінській теорії та в теорії фірми, керованої робітниками, виробничі ланки діють в інтересах лише однієї групи її учасників, яка представляється однією особою або одним органом. Інтереси інших учасників виробничої діяльності в кращому разі враховуються у вигляді обмежень. Насправді у будь-якій виробничій ланці представлені усі три групи: власники, керівники і робітники, і кожна з цих груп у більшому або меншому ступені спроможна відстоювати свої інтереси у взаємодіях, які мають свою динаміку. Крім того, існують відмінності інтересів серед членів однієї групи, пов'язані з виконанням її членами спеціалізованих функцій.
Подібними за характером досліджень у сфері поведінкової теорії фірми були розробки теорії Х-ефективності - теорії, ціллю якої було зрозуміти, чому багато фірм поводяться не так, як їм належить згідно з класичною економічною теорією. Х-ефективність, або скоріше Х-неефективність, тут означає, що існує група невідомих факторів всередині фірми, яка зумовлює відхилення поведінки фірми від положень класичної теорії. Теорія базується на чотирьох постулатах:
1. Базова одиниця прийняття рішень на фірмі - це людина. Рішення приймає не фірма в цілому, а тільки люди. До їх числа входять і ті, хто приймає рішення від імені фірми (члени спостережних та виконавчих рад і комітетів). Але не всі ті рішення, які приймаються на рівні управління, виконуються.
2. Передбачається, що контракти, формальні або неформальні, які укладає людина при найманні на роботу, залишають їй деяку свободу докладання зусиль, оскільки в них важко передбачити усі дії працівника у всіх ситуаціях. Передбачається, що людина сама для себе обирає види діяльності, її темп і якість виконання роботи.
3. У кожної людини існують сфери інерції. Кожен стан працівника асоціюється для нього з певним рівнем корисності, якщо існує інший стан. За інших однакових умов чим більша група, тим ширша інертна сфера групи. Можна припустити, що існування інертних груп поряд з динамічними характеристиками фірми на рівні соціальних відносин робить внесок до існування організаційної надлишковості виробничих структур.
4. Людина вибірково раціональна (див. рис. 2.4). З одного боку, вона володіє певним набором рис, які змушують її в одних випадках реагувати на зміни у середовищі, а в інших - ні. У кожної людини існує поріг, до якого вона прагне використовувати свої можливості, але за ним вона негативно оцінює корисність результату. З іншого боку, існує конкретна ситуація, в якій людина знаходиться. Середовище може справляти на неї тиск більший, ніж тиск внутрішніх стимулів, і тому людина буде балансувати між цими двома тисками.
22
» следующая страница » |