Історії держави і права зарубіжних країн

Лекція 16. Реформи Сервія Туллія.

Виникнення Римської держави. Зміни в соціально-політичному устрої римського суспільства. Кінець царського і початок ранньореспубліканського періоду

Розвиток приватної власності, поглиблення майнового розша­рування та соціальної диференціації дедалі більше розхитували ро­доплемінний устрій. Успішні війни з сусідніми общинами давали змогу збільшити кількість рабів, захопити нові землі, трофеї.

Проте стару родову римську общину найбільш розхитувала без­перервна і все гостріша боротьба плебеїв з патриціями. Плебеї, які на той час становили основну масу трудового населення, завдяки військовій виучці, озброєнню становили серйозну силу. До того ж серед них було чимало заможних людей, впливових сімей, не менш давніх, з родинними традиціями і бойовими заслугами, ніж патри­ціанські. У плебеїв зосереджувалась майже вся римська торгівля, ремесла. Постійні конфлікти з приводу політичного безправ'я пле­беїв, неможливість користуватися привілеями воєнної демократії (хоча й вони несли тягар повинностей і військової служби) не­рідко призводили майже до громадянської війни. Були випадки, коли плебеї відмовлялися вступати у бій з ворогом і на знак проте­сту проти несправедливості стосовно них покидали межі Риму ра­зом зі своїми сім'ями. Назрівав соціальний вибух.

Вирішальний удар родовій організації і привілейованості патриціїв завдав шостий рекс Риму Сервій Туллій (578—534 рр. До н. Е.). Реформи Сервія Туллія за змістом і значенням можна прирівняти до реформ Солона і Клісфена в Афінах. Отже (і це найголовніше в його реформах), усе чоловіче вільне населення Риму — патриціїв і плебеїв — він розділив за майновим цензом на п'ять розрядів. При цьому до уваги бралося не будь-яке май­но, а земля.

Відповідно до цієї класифікації поділяли обов'язки військової служби, рід військ і вид озброєння, а також (що дуже важливо) політичні права. Плебеї фактично були прирівняні до патриціїв, за ними визнавали майже повні політичні права: право браги участь у Народних зборах, голосувати, займати виборні посади (щоправ­да, не всі), брати участь у розподілі державних і захоплених зе­мель, рабів та ін. Отже, правове становище людини в суспільстві стало визначатися не за походженням чи знатністю, а за майно­вими ознаками (землею).

Римська армія також будується залежно від класифікації на розряди. Кожен з п'яти розрядів повинен виставляти певну кіль­кість військових одиниць — сотень (центурій) і мати певний вид озброєння. За тих часів воїни озброювались власним коштом. Пер­ший розряд, наприклад, повинен був мати повне озброєння: шо­лом, круглий щит, поножі, панцир (усе з бронзи), меч і спис. Дру­гий розряд — все те ж, окрім панцира; третій — те, що перший, окрім панцира і поножей. Четвертий мав на озброєнні лише списи і дротики; п'ятий — луки і пращі. Воїнів у кожної центурії поділя­ли на дві частини — молодшу (від 17 до 45 років) — junіоres, яка призначалась для бойових походів, і старшу — sеnіоrеs (від 46 до 60 років), котрі виконували гарнізонну службу.

Центуріатна організація мала такий вигляд:

Розряд	Кількість центурій	Майновий ценз
В югерах	Грошова вартість землі, аси
І	80	Понад 20	100000
II	20	15-20	75000
III	20	10-15	50000
IV	20	5-10	25000
V	30	Менше 5	11000

 

Найбагатші громадяни, земля яких оцінювалася понад 100 тис. Асів, виставляли 18 центурій вершників, які повинні були служити у війську на конях (кіннота). Коней їм давали громадським кош­том, але утримували вони їх за свій рахунок.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 94 95 96 97 98 99100 101 102 103 104  ... 215