Історії держави і права зарубіжних країн

Лекція 17. Римська держава в період Республіки (VI—I ст. До н. Е.). Завоювання Італії. Суспільний лад. Поділ римського населення: вільні і раби, громадяни і чужинці

Римляни називали свою державну організацію республікою, що означає "народна справа" (rеs — річ, справа і риьіісш— публічна, громадська, народна). Це немовби наголошувало, що державна організація, що прийшла на зміну родоплемінній, також є справою всього народу.

V—! Ст. До н. Е. Відзначився як період інтенсивного розвитку і зміцнення Римської держави. З одного боку — внутрішнього, тобто поступової, хоча й відносної консолідації різних соціальних верств вільного населення (зокрема, патриціїв і плебеїв), а з іншого — підвищення міжнародного авторитету, впливу Римської держави, значне розширення її території, зростання кількості населення.

Проте на шляху до панування над усією !Талією римлянам доводилось долати немало серйозних перепон як у внутрішніх справах, так і в зовнішній політиці. Довго і напружено триває бо­ротьба плебеїв з патриціями, постійні конфлікти між заможними і неімущими верствами населення, громадянами і негромадянами, рабами і рабовласниками. На зовнішньому фронті також були чи­малі невдачі та прорахунки. Однак римляни наполегливо й чітко йшли до своєї мети — підкорення спочатку найближчих, а потім і віддалених сусідів — народів і племен, які жили не тільки в !Талії, а й далеко за її межами. Зокрема, у IV—!!! Ст. До н. Е. Були остаточ­но розбиті й підкорені етруски, а до того — латинські племена Цен­тральної Італії. Після відбиття двох нашесть галлів, у 332 р. До н. Е. З ними було укладено мирний договір. В ході трьох кривавих Сам- нітських воєн (І^ІІІ ст. До н. Е.) Підкорили могутнє плем'я сам- нітів, які теж претендували на панування над !Талією. Деякі з підкорених народів були частково винищено або продано в рабство чи переселено на інші території, їхні міста і фортеці зруйновано, а землі приєднано до Риму й заселено римськими поселенцями (така доля спіткала велітрійців, тибуртинців, пренестинців). Інші общи­ни добровільно приєдналися до Риму, їм були надані права пов­ного римського громадянства (ланувійцям, жителям Ариція, Но- мента, Педа) або тільки цивільного громадянства, без політичних прав (кампанцям, фунданцям, форміанцям).

Невдачі спіткали римлян у битвах з епірським царем Пірром, якого запросила на допомогу з Греції грецька колонія на півдні Італії Тарент. Поблизу Гераклеї, а згодом в Апулії римські війська було розбито. У цих битвах вони вперше зіткнулися з бойовими слонами. У другій битві Пірр зазнав таких втрат, що сам запропо­нував Риму мир (звідси походить вислів "Піррова перемога", тоб­то перемога, але надто дорогою ціною). Проте римський сенат відмовився вести переговори. У 275 р. До н. Е. В битві біля Бене- вента римляни під командуванням Манія Курія Дентата розгроми­ли військо Пірра і здобули Тарент.

Цим завершилось завоювання Італії, яке тривало майже 200 ро­ків. У процесі боротьби за гегемонію Риму довелося зіткнутися, з одного боку, з такими противниками, які за суспільним розвитком стояли нижче від римлян — у більшості італійських племен збері­гався ще родовий лад. Водночас Рим боровся й з народами, які стояли вище від нього в культурному відношенні: з етрусками, іта­лійськими греками та ін. Проте в цих народів не було політичної єдності, їхнє військо складалося переважно з найманців, тому вони були підкорені Римом. В успіхах Риму велику роль відіграла дип­ломатія: принцип divide et impera ("поділяй і володарюй") став провідним у зовнішній політиці держави. Майже в кожній війні Рим виступав у союзі з якими-небудь племенами і містами, вод­ночас розладнував союзи своїх противників, що й приносило йому перемогу.

Зовнішньополітичні успіхи Риму не можна розглядати незалеж­но від внутрішніх відносин. Рим був молодою рабовласницькою державою, і перемога його над італійськими племенами була пере­могою нового рабовласницького ладу над старим, первіснообщин­ним. Зрештою, не всі народи, племена й міста-общини Рим завойо­вував силою зброї. Чимало з них добровільно визнали його зверх­ність у зв'язку з різними факторами й обставинами.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 98 99 100 101 102 103104 105 106 107 108  ... 215