Сенат вважався дорадчим органом при рексі, який повинен був узгоджувати з ним усі важливі ухвали. Насправді сенат відігравав значно більшу роль у суспільстві. В сенаті попередньо обговорювалися усі основні питання, що розглядали Народні збори, і вносилися свої пропозиції щодо їх розв'язання. Всі рішення куріатних коміцій повинні були схвалені сенатом (аисшгіїа ра^т), який мав значний вплив на обрання рекса і яке мав затверджувати. Сенат оберігав батьківські традиції, брав безпосередню участь у справах управління, мав право укладати мир, договори з іншими народами тощо.
Жрецькі колегії. Наступникові Ромула рексу Нумі Помпилію, котрий був сабіном, приписують релігійний устрій Стародавнього Риму. В тогочасному суспільстві жерці мали величезний вплив. Як вважалось, боги керують кожним кроком людини в земному житті, тому їм треба поклонятися, виконувати їхню волю, приносити щедрі дари. Жерці ж вважалися виразниками волі богів. Отже, при цьому рексі створено три основні колегії жерців, котрі відігравали велику роль у житті суспільства. Це були колегії авгурів, понтифіків і феціалів.
Авгури на основі релігійних ворожінь (за зорями, нутрощами жертовних тварин і птахів, іншими прикметами) визначали волю богів стосовно тих чи інших дій і вчинків (так звані ауспіції). Вони не передбачали майбутнє, а визначали, чи сприятимуть боги задуманим діям.
Понтифіки оберігали і тлумачили звичаї, а в подальшому — звичаєве право. Вони наглядали за усіма громадськими і приватними богослужіннями, дотриманням обрядів, відали складанням календаря, веденням літописів; розглядали спірні справи і суперечки громадян, зокрема на релігійному тлі. Вони мали право засуджувати людей за релігійні злочини навіть до страти. Наприклад, жриць богині Вести, яка вважалась хранителькою загальногромадянського і домашнього вогнища — весталок, які відповідали за горіння цього вогнища у святилищі Вести і мусили зберігати чистоту та непорочність. За втрату непорочності або загашення вогню їх засуджували до смерті — закопували в землю або замуровували живцем у стіну.
Феціали займалися "міжнародними" відносинами: виконували посольські функції, вели переговори з іншими общинами і народами, укладали з ними договори, які затверджувалися потім Народними зборами чи сенатом, а також відали й ритуалом оголошення війни: вмочували спис у кров жертовної тварини, йшли на територію ворога й встромлювали у неї спис.
Норм права в цей період ще не існувало. Суперечки і конфлікти розв'язувалися рексом і понтифіками на основі звичаїв, священних книг, традицій, іноді через самоуправство й кровну помсту. Зрештою, це самоуправство згодом було навіть легалізоване в законах XII таблиць (див. Далі). Будь-які провини, злочини тлумачили не тільки як порушення встановлених звичаїв, допустимої поведінки, батьківських традицій, а й розцінювали як виступ проти релігії, богів. Наприклад, за порушення межевих знаків, знищення чи викрадення посівів, плодів, тварин, за чаклування винного не тільки карали люди, а ще й піддавали прокляттю ('^сег esto") — тобто йому загрожувала й помста богів.
» следующая страница »
1 ... 93 94 95 96 97 9899 100 101 102 103 ... 215