.
Органи управління суспільством. Держави у Римі в той час ще не існувало. Але певні органи управління суспільством сформовані достатньо чітко. Розглянемо їх структуру.
Народні збори. Ранній Рим ще зберігав риси військової демократії — для розв'язання найважливіших питань, що стосувалися всього населення, скликалися Народні збори. В них брали участь усі дорослі повноправні громадяни, чоловіки. Жінки, діти, клієнти, плебеї, чужинці, раби права участі в них не мали. Народ збирався по куріях, тому збори називалися куріатними коміціями (соткіа curiata). На зборах вирішували питання війни і миру, прийняття нових общин до складу римського народу, обирали службових осіб і вождя, заслуховували звіти попередніх. Тут же розглядали питання культу, спорудження нових храмів і громадських будівель. Коміції могли судити громадян, винних у скоєнні тяжких злочинів, розглядали скарги громадян, засуджених до смертної кари, затверджували усиновлення та заповіти.
Рішення приймалося більшістю голосів. Але голосування відбувалося не так, як у Греції (скажімо, в Афінах, де кожен голосував особисто, сам за себе). Тут голосування проводили по куріях, яких налічувалося 30. Кожна курія мала один голос. Для цього кожна курія збиралася окремо і більшістю голосів приймала рішення, яке потім на зборах від імені курії висловлював її старійшина.
Цар (вождь — rex). Очолював римський народ цар. Посада була не спадкова, а виборна. Обирали царя на Народних зборах, очевидно, на все життя. В урочистій обстановці у супроводі певних обрядів його "вводили у посаду", надаючи від імені народу вищу владу (ітрегіит). Народні збори в будь-який момент могли зняти царя з посади, притягнути до відповідальності. Зовнішні відмітні знаки царя — пурпурова мантія, золота діадема, скіпетр з орлом, крісло зі слонової кістки — так зване курульне крісло. Попереду царя завжди йшли ліктори (охоронці) зі зв'язаними пучками пруття на плечі, куди була встромлена сокира. Майже всі ці інсигнії, тобто відзнаки верховної влади, запозичені в етрусків.
Рекс одночасно виконував функції воєначальника, верховного жерця, судді. Він здійснював поточне управління суспільством, розв'язував різні суперечки, конфлікти тощо. Межі його влади визначали звичаї. Він не був самодержцем, не мав необмеженої влади. Над ним стояли Народні збори, а нарівні з ним — сенат. Отже, рекс не міг бути визнаний абсолютним монархом, ймовірніше він був племінним вождем.
Після смерті (або зміщення) рекса тимчасове виконання його функцій покладали на спеціальних службовців — іmterreges, призначених із сенаторів. Кожен іnterreges володарював упродовж п'яти днів. Їхнім головним завданням була підготовка обрання нового рекса. Близько 509 р. До н. Е. Посаду рекса було скасовано. Замість нього стали обирати (з середовища патриціїв) двох консулів.
Римська традиція і легенди засвідчують правління в Римі сімох царів (рексів). Серед них були не тільки власне римляни-латини (до них належали, наприклад, Ромул, Тул Гостілій), а й сабіняни (Нума Помпилій), етруски (вся династія Тарквініїв) — (Тарквіній Давній, Сервій Тулій, Тарквіній Гордий). Вигнання царів і ліквідація царської влади стало, як засвідчує традиція, визволенням Риму від етруського панування.
Сенат (senatus). За римською традицією вважається, що сенат створив Ромул у кількості 100 осіб, взявши за взірець стародавню раду вождів родів, яку за потреби скликали для розв'язання спільних справ. Потім кількість його членів було збільшено до 300 — за кількістю родів. Це сталося, ймовірно, після об'єднання римської та сусідньої сабінської общин. Слово senatus походить від sеnех — старий, старійшина. Членів сенату ще називали батьками (раtrеs). Очевидно, в ранню епоху сенат складався зі старійшин родів — людей врівноважених, старших за віком, з певним життєвим досвідом, життєвою мудрістю.
» следующая страница »
1 ... 92 93 94 95 96 9798 99 100 101 102 ... 215