Ці символи влади перейняв пізніше Рим, зрештою, як і саме поняття вищої влади (ітрегіит).
Етруські міста були здебільшого самостійними містами-держа- вами. Дванадцять з цих міст утворювали своєрідну федерацію — союз етруських держав.
Головну роль у господарському житті етрусків відігравало землеробство. Заболочені ґрунти вимагали значних осушувальних, дренажних робіт, що було можливе лише за умови масового використання робочої сили і відповідної її організації. З одного боку, це спричинило ранню появу рабства, а з іншого — створення різних велетенських дренажних споруд, рештки яких збереглися до наших днів. Щодо цього, етруски мають багато спільного з єгиптянами й вавилонянами. Етрурія була першою в Італії країною великого землеволодіння. Розвиненими були ремесла і торгівля, в тому числі морська. Етруски торгували з Грецією, Карфагеном, Фінікією, Єгиптом. Вони добували мідь, залізо, славилися високою технікою обробки металів, керамічними виробами. Знайдені саркофаги зі скульптурними зображеннями, статуї, фрески, рештки архітектури засвідчують також про високий рівень етруського мистецтва.
Політичне зміцнення етрусків припадає на УП—УІ ст. До н. Е. Вони захопили Корсику, на півночі їхні володіння досягли Альпійських гір, на півдні вони підкорили деякі області Лація і Кампанії. Етруське місто Адрія на північному сході Італії дало назву Адріа- тичному морю.
Етруски в союзі з Карфагеном постійно воювали з грецькими містами-полісами. Оскільки Етруська федерація ніколи не була єдиним цілим і достатньо міцною, то розквіт її тривав недовго, і з кінця VI ст. До н. Е. Настає період її послаблення. Між містами точилися постійні незгоди, та й усередині цих міст-держав, добробут яких ґрунтувався на надмірній експлуатації нижчих верств населення, загострювалися соціальні суперечності.
524 р. До н. Е., коли етруски в союзі з умбрами напали на м. Куми, демократичний правитель цього міста Аристодем завдав їм нищівного удару. Потім він переміг їх у Лації та під Арицією. Приблизно з цього часу й починається розпад Етруської федерації.
У 474 р. До н. Е. Грецький флот розбив морські сили етрусків. Водночас італійські народи піднімаються на боротьбу проти етруської гегемонії. На півночі їм доводилось безупинно боротися ще й з кельтськими племенами, серед яких почались заворушення. Територія етруських володінь зменшується, слабшають внутрішні зв'язки між їхніми містами-державами. Поступово, проте безповоротно, вони поступаються місцем сусіднім народам, зокрема римлянам. У середині І ст. До н. Е. Етруська народність зовсім занепала, а незабаром була забута й етруська мова.
Грецькі колонії. Велику роль у розвитку італійської культури, соціальному розвитку півдня Італії і Сицилії відіграли грецькі колонії. Грецька колонізація розпочалася в ЕХ—УШ ст. До н. Е. І тривала до кінця VI ст. До н. Е. Завдяки грецьким містам Італія мала міцні зв'язки з Грецією, і це відбилося на її економічному житті. Після перемоги над етрусками в У ст. До н. Е. В Сицилії набуває великої сили Сиракузька держава, а в Італії зміцнюється політична роль грецьких міст-держав. Проте вже з другої половини У ст. До н. Е. Починається їх послаблення. Причини цього, насамперед, приховуються в соціальних відносинах, гострій соціально-класовій боротьбі, яка відбулася всередині грецьких полісів і часто призводила до кровопролитних воєн між містами. До того ж у цих містах переважали аристократичні, або олігархічні, форми правління, що зумовило опір широких народних мас.
Поряд із внутрішніми суперечностями і ворожнечею між окремими містами-державами велику роль у послабленні грецького політичного й економічного впливів відіграло посилення місцевих італійських племен: самнітів, луканіїв і брутіїв. Близько 491 р. До н. Е. Самніти розбили об'єднані сили греків і з цього часу грецькі міста- держави (Тарент, Фурії, Регій та ін.) Були неспроможні протистояти вторгненням італійських племен.
» следующая страница »
1 ... 88 89 90 91 92 9394 95 96 97 98 ... 215