Ефори контролювали всіх службових осіб, перевіряли їх звіти, в тому числі військових командирів, будь-яку службову особу за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків могли усунути з посади і віддати до суду: справу розглядала герусія або Народні збори. До відповідальності ефори могли притягнути й царів, котрих теж судила герусія чи Народні збори. Приватних осіб могли судити самі ефори, виносячи й вирок до смертної кари включно. Вони мали право видалити за межі держави (вигнати) й будь-якого чужинця. Ефорам належали судові функції з цивільних справ громадян, які вони мали право розглядати одноосібно.
Після закінчення однорічного терміну врядування ефори звіту- вались про діяльність перед новообраною колегією ефорів. Остання могла за необхідності притягнути попередніх до відповідальності.
Судові органи. Окремих судових органів у Спарті, наскільки відомо, не існувало. Судовими повноваженнями були наділені царі, ефори, герусія і Народні збори. Царі розглядали дрібні кримінальні справи, справи про успадкування, видання заміж дочок- спадкоємиць, спори про стан і користування дорогами, справи воїнів під час військових походів. Ефори розглядали кримінальні справи приватних осіб, у тому числі чужинців, цивільні справи громадян, періеків і чужинців. Герусія і Народні збори розглядали найважливіші кримінальні справи, справи про службові злочини і проступки службових осіб, як царів.
Збройні сили. Всі фізично здатні громадяни чоловічої статі у віці від 20 до 60 років були зобов'язані нести військову службу як важ- коозброєні воїни (гопліти). Це ж стосувалося і періеків. За необхідності як легкоозброєну піхоту залучали до служби ілотів. Пе- ріеки, ілоти, частково спартанці служили й на флоті, який, однак, був невеликим. Гопліти поділялися на 12 лохів — по 500 воїнів у кожному. Очолював лоху лохаг. Лохи (згодом мори) поділялися на дрібніші військові загони — еномотії (по 40—50 осіб) на чолі з еномархами. Командував армією (чи окремими арміями) цар, котрого визначали Народні збори чи герусія. Якщо одночасно з однією армією йшли обидва царі — то один визнавався старшим, головнішим. Помічниками царів у війську були полемархи. Кількість спартанців — гоплітів — у різні часи коливалась від 7 до 9 тисяч. За часів Пелопоннеської війни їх було близько 6 тисяч (хоча все військо разом із союзниками досягало за різними даними від 40 до 60 тис.). Тисячу воїнів — наймолодших і найстаріших — залишали для охорони спартанського полісу.
У складі війська була й кіннота — невеликий загін у 300 осіб, де служили найбагатші громадяни, які могли мати й утримувати коней. У мирний час цей загін охороняв і супроводжував царів, забезпечував безпеку держави.
У війську панувала залізна дисципліна, безумовне підпорядкування наказам командирів. Утеча з поля бою, боягузтво, нена- дання допомоги товаришам вважались негідними для спартанця вчинками. За це воїна позбавляли громадянства, земельного наділу, політичних прав, а іноді й карали смертю (залежно від тяжкості проступку). Хоробрість і стійкість воїнів у Спарті цінувались вище, ніж будь-які інші людські якості та цінності. Смерть на полі бою вважалась набагато ціннішою, ніж непомітне життя.
» следующая страница »
1 ... 80 81 82 83 84 8586 87 88 89 90 ... 215