Дослідження з компетентнісного підходу в освіті взагалі більше сфокусовані на проблемах набуття компетенцій, аніж їх вимірювання, що пояснюється відмінностями головних завдань освіти й ИЯ-менеджменту. Поряд із тим саме теоретико-методологічні розробки і практика застосування компетентніс-ного підходу в освіті дають підстави для операціоналізації компетенцій до рівня соціологічних індикаторів людського капіталу. Так, в освіті дедалі популярнішою стає нова парадигма її результату - ключові компетенції. Йдеться про поширення уявлення, що традиційно визнаний раніше результат освіти - набуті ЗУН (знання, уміння, навички) - не забезпечує належною мірою успішного входження й продуктивної адаптації людини в сучасних соціумах глобалізова-ного світу. Затребуваним виявляється ширший соціально-особистісно-поведін-ковий феномен, який включає не лише когнітивні, а й мотиваційно-ціннісні складові. Як узагальнене визначення такого інтегрального результату освіти і виступає поняття компетенції [33]. Так само, як і в бізнесі, на цей час із ком-петентнісного підходу в освіті вироблено величезний масив знань, який неможливо й недоцільно аналізувати в межах цієї статті - одних тільки класифікацій компетенцій/компетентностей в освіті налічується кілька десятків, а кількість самих компетенцій/компетентностей коливається в діапазоні 3-37 [33]. Для нашого аналізу важливо, що відповідний доробок в освітній сфері не накладає якихось специфічних обмежень щодо соціологічних вимірювань компетенцій, швидше навпаки - коли відомі фахівці виділяють поняття професійної, соціальної та ключової компетентності, то узагальнено визначають і їхній соціальних характер, а саме: а) всі компетентності в широкому розумінні соціальні за містом, виробляються, формуються й проявляються в соціумі; б) ключові -це ті узагальнено представлені компетентності, які забезпечують нормальну життєдіяльність людини в соціумі; в) професійні (й навчальні) формуються й виявляються саме в цих видах людської діяльності (професії та навчанні);
Із наведеного можна судити, що соціально-економічний моніторинг процесу нагромадження людського капіталу на підставі розгляду компетен-цій як його інтегрального відображення має не тільки достатнє теоретичне обґрунтування, а й здатен продукувати дані державно-стратегічного рівня, тобто такі, що відповідатимуть потребі об'єктивного оцінювання/коригування державної соціально-економічної політики сприяння нагромадженню людського капіталу, про необхідність якої йшлося вище.
Водночас соціологічне вимірювання компетенцій/компетентностей, як уже згадувалося вище, ускладнене численністю - їхньою та їхніх класифікацій, що потребує термінологічного приведення цього розмаїття до єдиного знаменника. Оскільки з характеристик компетенцій випливає, що це явище соціокультурної природи, їх можна узагальнити визначенням "соціокультурні компетенції". Підставою для цього є визнана сучасна соціологічна трактовка (за Е.Гіденсом) двох найбільш широко використовуваних в соціології категорій (та їх співвідношення): "суспільство" й "культура". А саме: термін "культура" вживається не лише як поширений у повсякденному спілкуванні (стосовно таких явищ, як мистецтво, література, музика, живопис тощо), а значно ширше - як поняття, що застосовується відносно всього способу життя членів суспільства, включає цінності (абстрактні ідеали), носіями яких є члени певної групи, прийняті норми (очікуване дотримування визначених принципів, правил), матеріальні блага, котрі вони виробляють. Культура включає працю та її матеріальні результати, ритуали родинного й релігійного життя, дозвілля, навіть манеру вдягатися тощо - ознаки, притаманні членам певного соціуму. Водночас суспільство, соціум зумовлює систему взаємин, що пов' язує осіб, які належать до спільної культури. Отже, хоча поняття "суспільство" можна відділити від поняття "культура", між ними існує найтісніший зв' язок: жодна культура не може існувати без суспільства, як і жодне суспільство не існує без культури [35, с. 35-36]. Тому ми пропонуємо користуватися визначенням "соціокультурні компетенції" як комплексним поняттям, що об' єднує всі компетенції - ті, що стосуються самої людини як особистості (здоров'язбереження; ціннісно-сенсової орієнтації в світі; інтеграції знань щодо їх структурування, ситуативно-адекватної актуалізації, прирощування накопичених; громадянськості; саморозвитку; щодо особистісної та предметної рефлексії тощо); ті, що стосуються соціальної взаємодії людини й соціуму (взаємин із суспільством, колективами, родиною; расової, національної, релігійної, статусної, статевої толерантності; знання й дотримання норм, традицій, ритуалів, етикету тощо); ті, що стосуються людської діяльності (пізнавальної, інтелектуальної, ігрової, навчальної, трудової, комунікативної, інноваційної, а також орієнтації в різновидах діяльності) [28, с. 23-25].
» следующая страница »
1 2 3 4 5 67 8 9 10 11 12 ... 13