Вимір людського капіталу через показник залучення до навчання впродовж життя
Балакірєва О.М., Левін Р.Я.
Обґрунтовано підхід до соціологічного вимірювання процесу нагромадження людського капіталу в Україні за допомогою показників участі населення в процесі навчання впродовж життя, які раніше для цього не використовувалися. Методами соціологічних досліджень показано, що за індикаторами участі населення в процесі навчання впродовж життя можна судити про стан діяльності з набуття соціокультурних компетенцій як проявів людського капіталу, що розширює можливості соціально-економічного моніторингу процесу нагромадження людського капіталу в Україні.
Стратегія довгострокового розвитку України полягає в забезпеченні конкурентоспроможності на інноваційній основі шляхом розвитку економіки знань [1-3], а ключовим чинником конкурентоспроможності в сучасному світі є людський капітал [4]. Але процес його нагромадження в Україні за останні роки має як позитивні, так і негативні тенденції. Розгляд причин цього явища не є предметом даного дослідження, але варто навести одну з головних - тривале погіршення умов людського розвитку. При всій справедливості критики придатності для України методики, яка використовується ПРООН для розрахунків відповідного індексу [5], важко не зважати на зниження рейтингу країни з 45-го місця серед 177 країн світу, за даними моніторингу 1990 р., до 102-го місця серед 174 країн, за даними моніторингу 1995 р., а також перебування, за даними трьох останніх моніторингів 2003 р., 2004 р. й 2005 р., на рівні відповідно 78-го, 77-го, 76-го місць [6, с. 20]. Притому й до сьогодні не простежується позитивних зрушень, навпаки, динаміка минулого року характеризується негативними оцінками щодо основних складових людського розвитку - освіти [7, 8], охорони здоров'я [9, 10], доходів населення [11, 12].
Разом із тим, попри втрати трансформаційного періоду, країна ще має потужну науково-технологічну базу, володіє унікальним людським ресурсом, у тому числі щодо найбільш сучасних, наукомістких професій [4]. Очевидно, для реалізації цього потенціалу потрібна відповідна державна соціально-
економічна політика, орієнтована саме на сприяння нагромадженню людського капіталу. Коли вона буде запроваджена (а переконливих альтернатив цьому сучасна наукова думка не пропонує, якщо мати на меті гідне місце України в світовому розподілі праці), неодмінно знадобиться об'єктивний інструмент оцінювання/коригування цієї політики. У світі таким інструментом, як правило, виступає соціально-економічний моніторинг. Загальновідомо, що його ефективність/інформативність зумовлюють як теоретико-методологічна обґрунтованість адекватності індикаторів, що вимірюються, сутності досліджуваних явищ, так і коректність методики, а також простота/доступність процедур вимірювання. Проведені до цього часу відділом мо-ніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій Інституту економіки та прогнозування НАН України дослідження дають підстави вважати, що перелічені умови можуть бути задоволені соціологічними вимірюваннями соціально-економічних проявів процесу нагромадження людського капіталу в запропонований у даній роботі спосіб.
Напрям розробки гіпотези дослідження зумовила проблематичність використання стосовно людини як такої відомих в економічній теорії методів кількісних оцінок вартості (вартості якостей, здібностей, потенційних можливостей, власне людського життя тощо), якщо йдеться про: а) вимірювання інтегральних показників саме процесу нагромадження людського капіталу, а не показників окремих складових людського капіталу (рівнів знань, умінь, навичок, цілей, мотивів, ступеня людської енергійності щодо їхнього практичного застосування тощо); б) вимірювання на рівні суспільства в цілому, а не окремих індивідів або невеликих груп. У цьому зв' язку в основу гіпотези було покладено припущення, що основним проявом людського капіталу є наявні людські компетенції. Але через те, що їхнє практичне вимірювання, тим більше в масштабах країни, також стикатиметься з суттєвими труднощами (організаційними, фінансовими, методичними, кадровими тощо, адже специфіка методів, які мали б бути застосовані, передбачає досить складні виміри, тестування, розв'язання ситуативних задач тощо, тобто індивідуальні процедури переважно психофізіологічної спрямованості), було введене ще одне припущення, що основним засобом набуття компетенцій є участь населення у процесі навчання впродовж життя. Характеристики останнього процесу в масштабах країни можна досить просто виміряти соціологічними методами (на відміну від безпосередніх вимірів процесів нагромадження людського капіталу або набуття компетенцій). Отже, власне гіпотеза даного дослідження полягає в тому, що показники участі населення в процесі навчання впродовж життя відображають процес нагромадження людського капіталу країни.
» следующая страница »
1 23 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 13