Вимір людського капіталу через показник залучення до навчання впродовж життя

Яким може бути підхід до вимірювання процесу нагромадження людського капіталу, окрім наведених вище? Як відомо, в розробці економічної теорії останнім часом виявився плідним підхід на основі інтеграції традиційних економічних концепцій із соціологічними. Одне з свідчень - його формалізоване визнання світовим науковим співтовариством (наприклад, І.Діскін звертає увагу фахівців, що наприкінці ХХ ст. кільком ученим Нобелівську премію з економіки було присуджено за дослідження саме на стику економіки та соціології [20]). Інше - "залагодження" історичного конфлікту економістів і соціологів. Так, якщо, за образним зауваженням В.Радаєва, на різних етапах історичного розвитку відносини економічної теорії з економічною соціологією змінювалися в діапазоні від взаємного ігнорування до "імперіалістичної експансії" однієї дисципліни на "територію" іншої і ще наприкінці ХХ ст. залишалися напруженими внаслідок боротьби за провідну роль у поясненні найважливіших суспільних явищ та їхньому прогнозуванні, то нині синтетичний економіко-соціоло-гічний підхід поширюється дедалі більше [21, с. 61-63].

Важливу роль у цьому синтезі відіграло визначення, що теорії пояснення економічної поведінки людини не можуть базуватися винятково на уявленні про людину економічну (тобто дії якої апріорі раціональні, зумовлені економічним інтересом). Адже людські дії завжди відбуваються у певних со

ціальних умовах, які визначають поведінку людини не меншою мірою, ніж суто економічні чинники. Тому в ході науково-технічної революції уявлення про людину економічну трансформувалося в напрямі уявлень про людину соціальну [22, с. 215]. Понад те в сучасній економічній соціології людина, життєдіяльність якої досліджується, дедалі частіше розглядається як людина соціологічна - феномен, який охоплює ширший клас моделей, типів діяльності, ніж двополюсна модель, де уявлення про людину економічну й людину соціальну протилежні. Людину соціологічну дослідники розміщують у континуумі між цими крайніми радикальними поняттями, що знімає жорстке протиставлення двох типів діяльності та надає досліджуваній людині більшої суб'єктності [21]. Інакше кажучи, економісти й соціологи дійшли згоди, що людські поведінкові практики далеко не завжди й не обов'язково зумовлені лише економічною доцільністю, тому пояснення економічної поведінки має включати рівнозначну соціологічну складову. Важливо також, що виконані на основі економіко-соціологічного підходу численні розробки в межах концепції людського капіталу показали його особливе значення в соціально-економічному розвитку постіндустріальних суспільств. Із такої теоретичної платформи цілком обґрунтованим видається, що економіко-соціологічний підхід підійде й для вимірювання нагромадження людського капіталу, тим більше, що останній виступає одночасно як економічний (як все, що пов'язане з капіталом), так і соціальний (як все, що пов' язане з людиною) феномен.

Як підійти до реалізації цього підходу на практиці? Один із можливих варіантів - вимірювати основний прояв названого феномену (процесу нагромадження людського капіталу). Виокремити його (основний прояв) із розмаїття інших похідних можна, скориставшись такими ознаками: основний прояв людського капіталу має бути інтегральним, тобто відображати всі основні за змістом складові досліджуваного явища; водночас він має бути функціональним, тобто виявлятися в діяльності, яка істотно впливає на стан досліджуваного явища. Однак необхідно, щоб цю діяльність можна було просто й надійно вимірювати (незалежно від того, є вона причиною змін досліджуваного явища чи наслідком). Ясно, що наведені вище економічні інструменти вимірювання людського капіталу (економічної статистики та специфічних методів кількісної оцінки) не повністю задовольняють перелічені вимоги, тим більше, коли йдеться про вимірювання саме процесу нагромадження цього виду капіталу, до того ж у моніторинговому режимі і в масштабах країни. Разом із тим можна скористатися соціологічними інструментами, сфокусувавши їх на вимірюванні не власне людського капіталу, а його основного прояву.

 

« Содержание


4  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я