Разом із тим теоретичних обґрунтувань (вони наведені далі) зазначених припущень недостатньо, якщо мати на увазі, що запропонована гіпотеза має бути використана як основа для введення індикатора "навчання впродовж життя" як компонента соціально-економічного моніторингу державної соціально-економічної політики сприяння нагромадженню людського капіталу. Очевидно вона також має бути доведена емпіричними даними. Оскільки наявний
людський капітал (наявна компетентність або компетенції в дії) на практиці проявляється в основному у вигляді людської поведінки, то підтвердити/спростувати запропоновану гіпотезу може, на нашу думку, наявність/відсутність значних відмінностей у різних аспектах економічної поведінки між учасниками процесу навчання впродовж життя та рештою населення.
Звідси мета цієї роботи - обґрунтувати теоретико-методологічний підхід, представити методику і перші результати соціологічного вимірювання процесу нагромадження людського капіталу в Україні шляхом застосування інструменту, який раніше для цих цілей не використовувався, - визначення участі населення в процесі навчання впродовж життя. Для її досягнення були поставлені такі завдання: показати труднощі вимірювання людського капіталу в масштабі країни відомими в економічній теорії методами його кількісних оцінок; обґрунтувати тезу, що людський капітал проявляється в соціокуль-турних компетенціях; показати, що основним засобом набуття компетенцій є навчання впродовж життя; довести на підставі емпіричних даних, що соціологічне вимірювання участі населення в процесі навчання впродовж життя відображає прояви людського капіталу великих соціальних груп у їхній практичній життєдіяльності, і це простежується стосовно всіх основних аспектів економічної поведінки (виробничої, споживчої тощо). Таке емпіричне доведення наявності позитивних відмінностей економічної поведінки учасників процесу навчання впродовж життя від решти населення має, на нашу думку, бути переконливим аргументом на користь достатньої обґрунтованості застосування соціологічного вимірювання параметрів процесу навчання впродовж життя як характеристики процесу нагромадження людського капіталу в Україні.
Сучасні дослідження проблеми. Шляхом досліджень проблеми людського капіталу в Україні, які особливо активізувались в останнє десятиліття, напрацьовано значний науковий доробок щодо різних аспектів формування й використання цього виду капіталу, моделей його впливу на економічне зростання, доцільних напрямів соціального інвестування в процес його нагромадження тощо [13-18]. Водночас в аспекті вимірювань кількісних показників процесу нагромадження людського капіталу в Україні можливості дослідників суттєво обмежені. По-перше, доступні показники державної та відомчої економічної статистики, які традиційно реєструються щодо систем освіти, охорони здоров' я, рівня цін і доходів тощо, достатньо відображають стан справ щодо цих окремих складових людського розвитку, але агрегування зазначених показників далеко не завжди дає адекватний, достатньо інформативний (інтегральний) індикатор саме цілісного процесу нагромадження людського капіталу, а не його окремих складових. (Як приклад, можна знов-таки згадати зауваження щодо методики розрахунку індексу людського розвитку [5].)
По-друге, відомі в економічній теорії специфічні методи кількісної оцінки людського капіталу, в тому числі й описані українськими науковцями [16], хоча й по-різному застосовуються в низці країн для визначення національного багатства, втрат від війн, епідемій, стихійних лих, страхування життя, стану освіти, охорони здоров' я, міграції тощо, мають специфічні обмеження, які роб
лять їхнє використання надто проблематичним для цілей соціально-економічного моніторингу процесу нагромадження людського капіталу. Зокрема, аналіз застосування цих методів показує, що декотрі мають досить широкі межі варіативності оцінок; інші можуть застосовуватися винятково у сферах, для яких розроблялися; частині притаманні суворі технологічні вимоги щодо точності й специфічності вихідних даних для розрахунку, які важко забезпечити процедурами збору інформації стосовно великих людських мас; має місце критика ефективності окремих методів із теоретичних позицій. Наприклад, відомі з історії розвитку західної економічної теорії методи вартісних оцінок людських істот (вартості виробництва та капіталізації заробітку) критикуються щодо міцності/надійності зв' язків досліджуваних категорій або вважаються корисними для оцінки лише окремих компонентів людського капіталу (капіталізації послуг інститутів освіти та охорони здоров' я). Теорія споживчої діяльності неокласичної школи визнається ефективною для вивчення поведінки споживача з погляду окремо взятого капіталіста; розрахунки вартості людського капіталу, поширені у сфері страхування життя, вважаються ефективними лише за наявності точно визначених вихідних даних, до того ж недостатньо враховують " стартову" цінність людини в момент народження: біологічно зумовлені здібності, соціальний капітал родини тощо [19, с. 23-30]. Крім того, більшість вимірювальних процедур цих методів досить дорогі, що обмежує їхнє застосування в масштабах країни. А соціально-економічний моніторинг людського капіталу в Україні повинен, на наш погляд, не лише цілком задовольняти вимоги теоретичної обґрунтованості й інформативності, а бути водночас доступним для відтворення різними моніторинговими інституціями в загальнонаціональному масштабі, отже, - ще й малозатратним.
» следующая страница »
1 2 34 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 13