Античні й радянські корені сучасної реклами
Сьогоднішній світ важко уявити собі без реклами. З першого погляду може здатися, що рекламний світ сьогодні — це новий світ. Але насправді реклама існувала з дуже давніх часів, ще до нашої ери. Одним із перших рекламних звертань, що дійшли до нашого часу, вважається єгипетський папірус із повідомленням про продаж «живої речі» — раба. У руїнах древнього Мемфіса було виявлено висічений на камені напис, який повідомляв, що його автор може розтлумачити будь-яке сновидіння.
Розповсюдженими були в давні часи написи, надряпані чи написані фарбою на міських стінах, — вони «працювали» значно краще від рекламних повідомлень на камені, дерев’яних дошках, міді або кістках. У дослідників античності ці тексти називаються графіті (від італійського ^гаіШо» — надряпаний). Це могли бути оголошення про гладіаторські бої, продаж рабів, домашніх тварин. Рекламувалися готелі, таверни, шинки. Крім вивісок на самих закладах, існували розкидані в різних місцях написи-покаж- чики типу: «Перехожий, пройди звідси до дванадцятої вежі. Там Сірікус тримає винний погребок. Заглянь туди. До зустрічі».
Рекламувалися й терми (античні лазні), улюблене місце відпочинку римських громадян. Один із рекламних текстів пропонує зняти «...віллу—гарну й добротно вибудовану». Текст супроводжувався малюнком рекламованого житла. Серед написів, відкритих у Помпеях, багато належать до вічної теми — передвиборної боротьби римських політиків і адміністраторів. Предмети рекламування охоплюють усі сфери життєдіяльності: економічну, політичну, видовищну, міжособистісну рекламу, оголошення про різні послуги тощо. Цікаво, що вже тоді реклама дратувала: жителі будинків, на чиїх стінах писали оголошення, подавали протести міській владі, а влада видавали накази про заборону розміщати рекламні оголошення на зазначених місцях.
Крім цієї «додрукарської» реклами, окремо існував цілий інститут усної реклами: глашатайство. Посада глашатая була встановлена практично в кожній державі тих давніх часів. Глашатай заміняв собою сучасні радіо й телебачення — він щодня інформував городян про все: від політичних закликів і ушановувань прославлених полководців до викриття тих, хто провинився, від повідомлень про послів, що прибувають у місто, до зазивання на черговий бій гладіаторів чи циркові вистави. Глашатаям доручалося також оперативно оповіщати населення про виклик громадян до суду, про винесені вироки й майбутні страти. І, звичайно
ж, як і сьогодні, інформація глашатая густо перемежовувалася торговою рекламою.
Збереглося свідчення античного філософа Сенеки про глашатаїв. Дві тисячі років тому він ремствував на дратівну, відволікаючу від зосередженої роботи звукову вуличну рекламу і писав, що через неї «можна зненавидіти власні вуха». Крім глашатаїв, пиріжники, ковбасники й торговці всілякими стравами кожний на свій лад вихваляли свій товар під вікнами мудреця.
У Давній Греції глашатаї ходили вулицями з рекламними піснями. Одна з них, наприклад, звучала так: «Щоб очі сяяли, щоб щоки червоніли, щоб надовго збереглася дівоча врода, розумна жінка буде купувати косметику за розумними цінами в Ексліптоса». Ця реклама мало чим відрізняється від сучасної реклами косметики.
Усна реклама поєднувалася у стародавні часи з монументальними написами, особливо розповсюдженими у близькосхідній культурі. Прикладами таких написів можуть служити висічені на кам’яних стінах розповіді про діяння щасливих правителів та полководців, вигравірувані на металі зведення законів і т.ін. Досвід подібного поєднання малюнка й тексту знаходив широке застосування в рекламній діяльності аж до сьогодення.
Достеменно відомо, що стародавні ремісники ставили спеціальне клеймо на своїх виробах, піклуючись у такий спосіб про свою репутацію і рекламуючи якісну продукцію.
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 ... 225