Реклама

Античні й радянські корені сучасної реклами

Сьогоднішній світ важко уявити собі без реклами. З першого погляду може здатися, що рекламний світ сьогодні — це новий світ. Але насправді реклама існувала з дуже давніх часів, ще до нашої ери. Одним із перших рекламних звертань, що дійшли до нашого часу, вважається єгипетський папірус із повідомленням про продаж «живої речі» — раба. У руїнах древнього Мемфіса було виявлено висічений на камені напис, який повідомляв, що його автор може розтлумачити будь-яке сновидіння.

Розповсюдженими були в давні часи написи, надряпані чи написані фарбою на міських стінах, — вони «працювали» значно краще від рекламних повідомлень на камені, дерев’яних дошках, міді або кістках. У дослідників античності ці тексти називаються графіті (від італійського ^гаіШо» — надряпаний). Це могли бути оголошення про гладіаторські бої, продаж рабів, домашніх тва­рин. Рекламувалися готелі, таверни, шинки. Крім вивісок на са­мих закладах, існували розкидані в різних місцях написи-покаж- чики типу: «Перехожий, пройди звідси до дванадцятої вежі. Там Сірікус тримає винний погребок. Заглянь туди. До зустрічі».

Рекламувалися й терми (античні лазні), улюблене місце відпо­чинку римських громадян. Один із рекламних текстів пропонує зняти «...віллу—гарну й добротно вибудовану». Текст супровод­жувався малюнком рекламованого житла. Серед написів, відкри­тих у Помпеях, багато належать до вічної теми — передвиборної боротьби римських політиків і адміністраторів. Предмети рек­ламування охоплюють усі сфери життєдіяльності: економічну, політичну, видовищну, міжособистісну рекламу, оголошення про різні послуги тощо. Цікаво, що вже тоді реклама дратувала: жи­телі будинків, на чиїх стінах писали оголошення, подавали проте­сти міській владі, а влада видавали накази про заборону розміща­ти рекламні оголошення на зазначених місцях.

Крім цієї «додрукарської» реклами, окремо існував цілий інститут усної реклами: глашатайство. Посада глашатая була вста­новлена практично в кожній державі тих давніх часів. Глашатай заміняв собою сучасні радіо й телебачення — він щодня інформу­вав городян про все: від політичних закликів і ушановувань про­славлених полководців до викриття тих, хто провинився, від по­відомлень про послів, що прибувають у місто, до зазивання на черговий бій гладіаторів чи циркові вистави. Глашатаям доруча­лося також оперативно оповіщати населення про виклик грома­дян до суду, про винесені вироки й майбутні страти. І, звичайно

ж, як і сьогодні, інформація глашатая густо перемежовувалася торговою рекламою.

Збереглося свідчення античного філософа Сенеки про глаша­таїв. Дві тисячі років тому він ремствував на дратівну, відволіка­ючу від зосередженої роботи звукову вуличну рекламу і писав, що через неї «можна зненавидіти власні вуха». Крім глашатаїв, пиріжники, ковбасники й торговці всілякими стравами кожний на свій лад вихваляли свій товар під вікнами мудреця.

У Давній Греції глашатаї ходили вулицями з рекламними піснями. Одна з них, наприклад, звучала так: «Щоб очі сяяли, щоб щоки червоніли, щоб надовго збереглася дівоча врода, ро­зумна жінка буде купувати косметику за розумними цінами в Ексліптоса». Ця реклама мало чим відрізняється від сучасної рек­лами косметики.

Усна реклама поєднувалася у стародавні часи з монументаль­ними написами, особливо розповсюдженими у близькосхідній культурі. Прикладами таких написів можуть служити висічені на кам’яних стінах розповіді про діяння щасливих правителів та пол­ководців, вигравірувані на металі зведення законів і т.ін. Досвід подібного поєднання малюнка й тексту знаходив широке засто­сування в рекламній діяльності аж до сьогодення.

Достеменно відомо, що стародавні ремісники ставили спеціальне клеймо на своїх виробах, піклуючись у такий спосіб про свою репутацію і рекламуючи якісну продукцію.

 

« Содержание


 ...  8  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я