Одна зі статей називалася «День із життя жінки» (тип: стат- тя-репортаж із нестандартним підходом до теми):
«Одного чудового ранку Вона прокинулася й зрозуміла: усе! У такому шаленому ритмі далі жити не можна. Ось до чого призводить активне життя леді! І щось чоловічого погляду на собі давненько не ловила. Чому б це?
Поглянувши у дзеркало, Вона побачила виснажену фізіономію, мішки під очима, почервонілу шкіру, зморшки... Жах!
А що у нас із фігурою? Так, звичайно, зайві кілограми, є це- люлітні ділянки на найніжніших місцях. І це при тому, що нинішня мода пропонує оголювати живіт і плечі! Та й узагалі, традиційна мода на одяг померла — її витиснула мода на тіло. А як таке тіло показувати?!
— Допрацювалася! — сердито сказала Вона своєму відображенню.
Підлий організм уже непрозоро натякав: або потрібно терміново зайнятися собою, або прощайте, молодість і краса разом із кар’єрою. І тоді вона оголосила самій собі прямо у дзеркало, куди дивилась, День всепоглинаючої любові до себе».
Далі докладно описувалися всі процедури-насолоди, що відбуваються у салоні, і їхній чудовий результат. Розрахунок такий: усі активні жінки мають схожі проблеми. Стаття залучить їхню увагу своєю тематикою та нестандартністю подачі. Наприкінці статті вони прочитають адресу та телефон салону, далі — справа техніки.
У статтях писати найкраще, по-перше, про те, що можна довести. По-друге, дуже важливо не доручати написання статті працівникам компанії чи фірми—для цього потрібний професіонал. Інакше архітектор напише: «Введення значимих за обсягом елементів дозволило організувати нові діагональні планувальні осі залу, що підкреслюють центричність головного простору». А мистецтвознавець видасть такий текст: «Фрагмент розпису здобуває самодостатнє значення у своїй вишуканій красі внаслідок тяги художника до витонченості і навіть деякої крихкості форм, що проявилися у пропорціях, малюнку й декоративних ефектах». І тоді споживач, замість того, щоб зацікавитися статтею, просто закриє журнал.
Приклад.
Невелика фірма по установці камінів замовила написання та розміщення у міських ЗМІ декілька статей. У газеті, чиєю тематикою була нерухомість і все з нею пов’язане, у статті говорилося про моду на каміни, що вона поширюється зі зростанням кількості заміських особняків і перепланувань квартир у старих будинках. В іншому журналі тієї ж спрямованості мова йшла про те, чим і як каміни топлять, яких вони бувають конфігурацій, із ким і які потрібні узгодження для побудови каміна, які елементарні правила техніки безпеки. У журналі про дизайн інтер’єра з’явилися інтерв’ю з
дизайнером, архітектором та художником, де всі вони відгукувалися про каміни по-різному, але позитивно й цікаво.
Особливий матеріал був у журналі для елітної публіки, де писали переважно про автомобілі, дорогі подарунки й високу моду. Називалася стаття «Сімейний психотерапевт». Уявіть, жінка скаржиться психотерапевтові на сімейне життя, коли все вдома є, а щастя немає. Фахівець радить «поселити» до оселі камін. Адже любов до вогню за тисячоріччя встигла потрапити в наші гени. Запросили майстра, побудували камін. Тепер чоловік завжди поспішає додому, бажаючи особисто доглядати за каміном. Родина полюбила проводити час разом біля вогню, вони стали якось ближчими одне одному, терпимішими. Кінцівка: «Будинок, квартира з каміном не можуть бути «врем’янками», вони розраховані на нащадків. Можна не згадати, яка обстановка була в будинку твого дитинства, які стільці стояли, але яка була піч — пам’ятають усі».
Посилання ясне: урахування психології жінок. Тепер можна чекати, що дружина, чий чоловік «віддаляється» (а такі усі, хто багато працює), щоб там не було, а змусить побудувати у вітальні камін. Прозорий також і натяк на сталість, непорушність добротно зробленого домашнього вогнища: хто стабільно заробляє, бажає такої ж стабільності собі й своїм дітям і бачить себе засновником якої-небудь династії. Наприкінці статті дрібним шрифтом повідомлялося, що «створити у своєму будинку живий вогонь допоможуть фахівці», далі — адреса та телефон.
» следующая страница »
1 ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76 ... 225