Реклама

Конфлікти й скандали як засоби тару

Друковані ЗМІ у більшості країн продаються дешевше від вар­тості їхнього виготовлення. Це єдиний товар, що продається ниж­че від своєї собівартості. Доход видавця забезпечується за рахунок реклами і «оплаченого піару», або гарантується силами, що стоять за спиною видання. «Інформація для всіх», орієнтована на рядових

108

обивателів, складається з різного роду повідомлень: спортивні при­страсті, великосвітські чутки, питання еротики, життя злочинного світу, яснобачення, астрологія, неземні прибульці й т.ін. Межі цієї інформації безкрайні, вони залежать тільки від уяви авторів.

А читач купує пресу заради новин. Він оплачує новини, за­безпечуючи тим самим економічну базу існування ЗМІ. У свою чергу, особи, зацікавлені в громадській думці, оплачують розмі­щення спеціально підготовленої інформації на сторінках (друко­ваних, електронних, ефірних) або провокують реакцію ЗМІ за допомогою створення інформаційного приводу (пабліситі). Та­ким чином, ЗМІ є таким собі агентством із купівлі та продажу інформації, цікавої читачеві. Для засобу друкованої інформації новина — це товар.

Щоб згадка про фірму потрапила на сторінки тих чи інших видань, варто з’ясувати, що є новиною для конкретної читацької аудиторії. Досить часто новина для одного — зовсім не новина для іншого. Крім того, новини взагалі є такими протягом дуже неве­ликого проміжку часу, а з появою електронних ЗМІ й Інтернету життя новин стало ще коротшим. У цьому випадку спеціально організована подія або скандал стає чудовим “двигуном” піару.

Скандал для преси, телебачення — це прикраса будь-якої га­зети чи телевізійного каналу. Особливо популярне використання скандалу серед політиків: немов умілі серфінгісти, «впливають» вони у масову свідомість на хвилі чергового скандалу. При тому чим грандіозніший скандал, тим імовірніше закарбується у пам’­яті людей.

Скандал — це те саме, що інтрига, з тією лише різницею, що у скандалі призвідник у центрі уваги як головний герой, у той час як в інтризі він виконує роль «сірого кардинала», що не бажає світитися. Крім того, скандал—це контрольований процес. У скан­далу є мета, а отже, — сюжет.

Приклад.

Кілька років тому трапилася одна історія, до якої можна підібрати такий заголовок: «Як газета наростила тираж за допомогою технологій». Одного разу читачі купили якусь газету, щоб ознайомитися з останніми подіями громадсько­го життя. Газета молода, вона однолітка нового століття, і тому у ній часто бувають свіжі думки й нові погляди на старі проблеми. І ось, перегортаючи її, читачі зненацька наштовх­нулися замість чергової статті на величезний порожній простір на восьмій сторінці. На білій незадрукованій ділянці шпальти було лише кілька рядків, надрукованих крупно, як на плакатах воєнних часів: «Матеріал, запланований редак­цією на цю сторінку, ЗАБОРОНЕНО ДО ДРУКУ з цензур­них міркувань таким-то районним судом міста такого-то». Дрібним шрифтом набрано: «Коментарі фахівців, політиків, журналістів, будь ласка, читайте в наступному матеріалі, сто­рінка така-то».

Споживач, як будь-яка допитлива людина, знайшов цю сторінку й прочитав про те, що послужило приводом для за­борони публікації. З матеріалу він не довідався про судовий позов між якимось паном та якоюсь структурою, оскільки не це стало предметом піарівської акції. Предметом стала заборона судом публікувати журналістські розслідування справи в газеті.

Тепер питання:

1.Навіщо потрібний скандал малотиражній (на той момент 8000 екз.) газеті ?

2.Навіщо газеті сваритися з районним судом, усенародно по­відомляючи про те, що суд затикає рот журналістам?

3. Чи розрахований резонанс від подібної акції?

4.Чи стане газета користуватися великою повагою й увагою читачів, якщо на її захист виступлять видні політики, депутати, журналісти й громадські діячі?

 

« Содержание


 ...  73  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я