Конфлікти й скандали як засоби тару
Друковані ЗМІ у більшості країн продаються дешевше від вартості їхнього виготовлення. Це єдиний товар, що продається нижче від своєї собівартості. Доход видавця забезпечується за рахунок реклами і «оплаченого піару», або гарантується силами, що стоять за спиною видання. «Інформація для всіх», орієнтована на рядових
108
обивателів, складається з різного роду повідомлень: спортивні пристрасті, великосвітські чутки, питання еротики, життя злочинного світу, яснобачення, астрологія, неземні прибульці й т.ін. Межі цієї інформації безкрайні, вони залежать тільки від уяви авторів.
А читач купує пресу заради новин. Він оплачує новини, забезпечуючи тим самим економічну базу існування ЗМІ. У свою чергу, особи, зацікавлені в громадській думці, оплачують розміщення спеціально підготовленої інформації на сторінках (друкованих, електронних, ефірних) або провокують реакцію ЗМІ за допомогою створення інформаційного приводу (пабліситі). Таким чином, ЗМІ є таким собі агентством із купівлі та продажу інформації, цікавої читачеві. Для засобу друкованої інформації новина — це товар.
Щоб згадка про фірму потрапила на сторінки тих чи інших видань, варто з’ясувати, що є новиною для конкретної читацької аудиторії. Досить часто новина для одного — зовсім не новина для іншого. Крім того, новини взагалі є такими протягом дуже невеликого проміжку часу, а з появою електронних ЗМІ й Інтернету життя новин стало ще коротшим. У цьому випадку спеціально організована подія або скандал стає чудовим “двигуном” піару.
Скандал для преси, телебачення — це прикраса будь-якої газети чи телевізійного каналу. Особливо популярне використання скандалу серед політиків: немов умілі серфінгісти, «впливають» вони у масову свідомість на хвилі чергового скандалу. При тому чим грандіозніший скандал, тим імовірніше закарбується у пам’яті людей.
Скандал — це те саме, що інтрига, з тією лише різницею, що у скандалі призвідник у центрі уваги як головний герой, у той час як в інтризі він виконує роль «сірого кардинала», що не бажає світитися. Крім того, скандал—це контрольований процес. У скандалу є мета, а отже, — сюжет.
Приклад.
Кілька років тому трапилася одна історія, до якої можна підібрати такий заголовок: «Як газета наростила тираж за допомогою технологій». Одного разу читачі купили якусь газету, щоб ознайомитися з останніми подіями громадського життя. Газета молода, вона однолітка нового століття, і тому у ній часто бувають свіжі думки й нові погляди на старі проблеми. І ось, перегортаючи її, читачі зненацька наштовхнулися замість чергової статті на величезний порожній простір на восьмій сторінці. На білій незадрукованій ділянці шпальти було лише кілька рядків, надрукованих крупно, як на плакатах воєнних часів: «Матеріал, запланований редакцією на цю сторінку, ЗАБОРОНЕНО ДО ДРУКУ з цензурних міркувань таким-то районним судом міста такого-то». Дрібним шрифтом набрано: «Коментарі фахівців, політиків, журналістів, будь ласка, читайте в наступному матеріалі, сторінка така-то».
Споживач, як будь-яка допитлива людина, знайшов цю сторінку й прочитав про те, що послужило приводом для заборони публікації. З матеріалу він не довідався про судовий позов між якимось паном та якоюсь структурою, оскільки не це стало предметом піарівської акції. Предметом стала заборона судом публікувати журналістські розслідування справи в газеті.
Тепер питання:
1.Навіщо потрібний скандал малотиражній (на той момент 8000 екз.) газеті ?
2.Навіщо газеті сваритися з районним судом, усенародно повідомляючи про те, що суд затикає рот журналістам?
3. Чи розрахований резонанс від подібної акції?
4.Чи стане газета користуватися великою повагою й увагою читачів, якщо на її захист виступлять видні політики, депутати, журналісти й громадські діячі?
» следующая страница »
1 ... 68 69 70 71 72 7374 75 76 77 78 ... 225