Політична економія

Тема 2 Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси

2.1. Виробничі ресурси і виробничий потенціал суспільства.

2.2.  Виробництво і його основні чинники.

2.3. Економічні потреби суспільства, їх суть і структура. За­кон зростання потреб та механізм його дії.

2.4. Корисність продукту. Гранична корисність продукту.

2.5. Економічний інтерес і потреби. Економічні суперечності в системі інтересів.

2.1.                              Виробничі ресурси і виробничий потенціал суспільства

Розвиток виробництва має межі. Вони спричинені тим, що у кожний момент часу суспільство володіє лише певним обся­гом виробничих ресурсів (чинників виробництва), миттєве збільшення яких є нереальним. Через обмеженість ресурсів сус­пільство завжди стоїть перед проблемою: як розподілити їх та­ким чином, щоб досягти найкращого результату, тобто як ство­рити таку кількість споживчих благ, щоб мати змогу якнайпов­ніше задовольнити потреби?

Поняття «виробничий ресурс» і «чинник виробництва» пев- ною мірою є тотожними, хоча між ними, безумовно, є певна відмінність. Фактор походить від лат. — той, що робить, ресурс

—                 від фр. — цінність, запас, джерело засобів; ресурс може стати фактором.

Виробничі ресурси поділяють на відтворювані і невідтво- рювані.

До відтворюваних виробничих ресурсів належать такі, що створюються і відновлюються природою (ґрунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ре­сурси.

До невідтворюваних виробничих ресурсів належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема, про чорнозе­ми, ліси, водойми. Ця проблема, на жаль, є дуже актуальною для України. Для відтворення цих ресурсів потрібні загально­національні зусилля і не одне десятиліття.

Виробничі ресурси обмежені, одні — відносно, інші — аб­солютно. Їх відносна обмеженість залежить від постійно зро­стаючих потреб, абсолютна — від природи.

Обмеженість ресурсів визначає певний напрям економіч­ної поведінки приватної особи, виробничої одиниці чи дер­жави, а саме: пошук раціональних способів використання на­явних ресурсів та залучення нових, аналіз альтернативних ва­ріантів їх використання.

Наявність варіантів у використанні ресурсів, якими володіє суспільство за певного рівня техніки та технології, зображують кривою виробничих можливостей.

Найпростішою моделлю кривої виробничих можливостей є двопродуктова модель.

За допомогою своїх ресурсів країна може виробити 15 оди­ниць продукту X, не виробляючи продукту У (варіант А), або 5 одиниць продукту У, не виробляючи продукту X (варіант Е).

Варіанти Б, В, Г та Д представляють одночасне виробництво обох продуктів (див. таблицю).

Щоб виробити першу одиницю прибутку У країні слід за­мовити від однієї одиниці продукту X (варіант Б: 15-14=1). На- 22

Варіанти	Обсяг продукту X	Обсяг продукту У
А	15	0
Б	14	1
В	12	2
Г	9	3
д	5	4
Е	0	5

ступна одиниця У потребує відмови від двох одиниць продукту X (варіант В: 14-12=2). Третя одиниця продукту У коштуватиме вже трьох одиниць продукту X (варіант Г:

12-9=3) і т. д.

Таким чином, крива виробничих можливостей у нашо­му випадку виглядає таким чином (рис.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13  ... 220