Історична школа та маржиналізм. Історична школа виникла в Німеччині. Економічні явища, на думку представників історичної школи, зумовлені історичними обставинами. Тому вони політичну економію ототожнювали з поняттям “національна економіка”. У середині ХІХ ст. виникає новий напрям економічної науки — маржиналізм (від фр. — граничний). Основою маржиналізму є теорія граничнї корисності, згідно з якою ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами, а ступенем насичення потреби у ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів, тобто граничною ко- рис-ністю.
Основні напрями сучасної економічної теорії. Усю сукупність течій і шкіл сучасної економічної думки можна умовно згрупувати в такі три основні напрями:
1. Неокласична економічна теорія.
2. Інституціонально-соціальний напрям, або інституціоналізм.
3. Кейнсіанство та неокейнсіанство.
Об’єктом дослідження неокласичної економічної теорії є поведінка “людини економічної”, яка як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму свої витрати (чи зусилля).
Інституціоналізм (з лат. — установа) — один із напрямів західної економічної думки, що виник наприкінці ХІХ ст. Він заперечував обумовленість розвитку людського суспільства виробничими відносинами, рушійною силою визнавав психологічні, соціально-правові чинники. Найпрогресивнішими ідеями прихильників сучасного інституціоналізму є необхідність участі трудящих в управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій.
Кейнсіанство — один із провідних напрямів сучасної економічної теорії. Назву отримав від імені всесвітньо відомого англійського економіста Дж. Кейнса. Кейнс усвідомив, що без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капіталізм неспроможний надалі існувати.
Посткейнсіанство — один із напрямів розвитку західної економічної науки, що розглядає теорію Кейнса лише як один із елементів нової системи економічних поглядів. Значну роль посткейнсіанці відводять існуванню грошей та грошово-кредитних інститутів, грошового попиту та грошової пропозиції на процес відтворення, виступають за розробку довготермінової стратегії регулювання економіки, проведення глибоких структурних реформ, за впровадження системи національного планування економіки. Широкого розвитку в сучасних умовах набув також монетаризм, засновником якого вважають М. Фрідмена.
Суттєвий внесок у розвиток світової економічної науки зробили й українські вчені, такі як С.Ю. Десницький, М.А. Балу- дянський, І.В. Вернадський, Є.Є. Слуцький, М.В. Птаха.
Розвитку економічної теорії, в тому числі політичної економії, присв’ячено спеціальну науку “Історія економічних вчень”.
1.2. Об’єкт політичної економії та її предмет
Об’єктом економічної теорії є економіка в цілому (на мікро -, макро - і глобальних рівнях).
Макрорівень охоплює господарство країни в цілому.
Глобальний рівень розглядає міждержавні об’єднання та світове господарство.
Мікрорівень розглядає домогосподарство, фірму.
Економічна теорія досліджує проблеми оптимізації виробництва при обмежених ресурсах, економічні форми та закономірності, в яких здійснюється суспільне виробництво.
Найпоширеніше визначення предмета політичної економії таке:
Політична економія вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів та послуг, а також економічні закони, що управляють цими процесами.
Економічна наука досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення необмежених потреб.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10 11 12 ... 220