Політична економія

Економічні категорії—це теоретичний вираз, мислені форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують. Вони теоретично відображають насамперед відносини

власності у їх взаємодії з розвитком системи продуктивних сил. Оскільки змістом останніх виступає взаємодія людини з приро­дою у процесі праці, то однією стороною економічної категорії є окремі рамки цієї взаємодії. Такими категоріями, зокрема, є праця, предмети праці, засоби праці, споживна вартість, про­дукт праціта ін.

Другою стороною економічної категорії є відносини між людьми з приводу привласнення різних об’єктів власності, ре­зультатів праці. Окремі ланки цих відносин відображаються в таких категоріях, як гроші, ціна, вартість, заробітна плата, при­буток, рента тощо.

Окрема економічна категорія відображає окремі елементи розвитку економічної системи.

Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони. Таким чином, економічні категорії є теоретичним ви­раженням окремих сторін відносин власності у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, окремих економічних явищ і процесів, зміни останніх та появи нових форм економічних відносин.

1.4. Методи економічних досліджень

Метод — це те, яким чином наука вивчає свій предмет. Ме­тоди політичної економії — це шлях пізнання економічних відносин, їх основних підсистем, їх взаємодії та мисленого відтворення цієї взаємодії. Вивчення системи методів, способів пізнання і перетворення світу вивчає наука методологія.

Головними структурними ланками методу економічної теорії є філософські та загальнонаукові принципи розвитку, суперечності, взаємодії, об’єктивності, зокрема закони та ка­тегорії діалектики: єдності і боротьби протилежностей, кількісно-якісних змін, заперечення заперечень, якість, кількість тощо.

Найпоширенішим є діалектичний метод.

Діалектика — це наука про більш загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення. Завдяки їй еко­номічні закони та категорії вивчаються як складові цілісної еко­номічної системи.

Економічна система розглядається як розвинутий взаємо­зв’язок категорій і законів, їх взаємозв’язок у розвитку. Це оз- 18

начає, що кожне явище і система аналізуються в процесі само­руху від нижчого до вищого, від старого до нового. Суперечність виступає як внутрішнє джерело, так і основний принцип руху.

Власне розвиток розуміється як перехід кількісних змін у якісні і навпаки, як єдність і боротьба протилежностей, як за­перечення заперечення. Діалектичний метод був розроблений Кантом, Фіхте, Гегелем і був використаний К. Марксом при написанні “Капіталу”.

Для пізнання окремих соціально-економічних процесів використовують загальнонаукові та спеціальні для економіч­ної теорії методи.

Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-еко­номічних процесів чільне місце належить структурно-функ­ціональному методу, який передбачає розгляд будь-якого еко­номічного явища як системного з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів.

Одним із способів пізнання соціально-економічних про­цесів є поєднання якісного та кількісного аналізу і застосуван­ня на цій основі математичних методів в економічних дослід­женнях.

За допомогою спеціальних методів економічна теорія вис­вітлює сутність явища, що вивчається. До найважливіших спеціальних методів економічних досліджень належить метод наукової абстракції. Він полягає у виокремленні найсуттєві­ших характеристик процесу, що вивчається.

Абстрактне мислення охоплює також методи пізнання ви­робничих відносин, зокрема аналіз і синтез, індукцію та де­дукцію. У процесі аналізу предмет дослідження розчлено­вується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрак­тного. У процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв’язку і взаємодії його складових. Мислення тут іде від абстрактного до конкретного, від розуміння сутності відносин до вияву їх у конкретній ситуації.

 

« Содержание


6  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я