Політична економія

З одного боку, праця — це процес створення певного продук­ту або послуги.

Це пов“язане з спеціалізацією виробництва. Результатом такого процесу завжди виступає певна конкретна споживна вартість. Таку працю називають конкретною працею.

З іншого боку, всякий процес праці—це процес затрат людсь­кої робочої сили, мозку, нервів. Ці затрати характеризують працю з її кількісного боку, не торкаючи її конкретної форми.

Ця праця в фізіологічному розумінні отримала назву аб­страктної праці, і саме вона створює вартість товару. Отже, вартість

—                 це втілена в товарі абстрактна праця.

Мал. 5. 1. Властивості товару

Абстрактна праця — це специфічна форма праці, яка власти­ва лише товарному виробництву, тому що вона виражає відно­сини відособлених виробників. Там, де нема відособленого ви­робництва, необхідність у такій праці не виникає. Це означає, що вартість — це не природна, а суспільна властивість товару.

Саме тому вартість — це не просто втілена в товарі праця, а передусім відношення між людьми, приховане речовою обо­лонкою. Зв’язок двох властивостей товару з двоїстим харак­тером праці, затраченої на його виробництво, зображено на мал. 5.1.

5. 4. Теорії вартості

Категорія вартості є однією з найскладніших у політичній економії, свідченням чого є різноманіття теорій вартості: тру­дова теорія вартості, теорія витрат виробництва, теорія трьох чинників виробництва, теорія граничної корисності (маржи- налістська), неокласична тощо.

Теорія трудової вартості під вартістю вбачає суспільно- корисну працю, втілену в товарі. Розроблення теорії трудо­вої вартості було розпочато представниками класичної політич­ної економії У. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо та іншими. Свій подальший розвиток вона отримала в працях К. Маркса, який розробив учення про двоїстий характер праці, розкрив супе­речність між приватною і суспільною, конкретною й абст­рактною працею, споживною вартістю і вартістю товару, дос­лідив історичний процес розвитку обміну і форм вартості, розкрив природу і суть грошей як загального еквівалента. В його економічній концепції трудова теорія вартості та зас­нована на ній теорія додаткової вартості займають централь­не місце.

Прихильники теорії витрат виробництва (Р. Торренс, Н. Се- ніор та ін.) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартість створюєть­ся не лише живою, а й уречевленою працею, оскільки вели­чина витрат виробництва залежить від цін на окремі їх еле­менти (предмети і засоби праці, робочу силу).

Родоначальники теорії трьох чинників виробництва фран­цузькі економісти першої половини ХІХ ст. Ж. Б. Сей і Ф. Ба-

стіа трактували формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох його основних чинників: праці, капіталу і землі.

В останній третині ХІХ ст. набув поширення принципово новий підхід до аналізу вартості — з позиції маржиналістської теорії граничної корисності (маржиналізм — граничний). Її при­хильники (У.С. Джевонс, К. Менгер, Ф. Візер та ін.) вважали неприйнятним зведення вартості до витрат праці або трьох чин­ників виробництва. На їхню думку, вартість (цінність) визна­чається мірою корисності результату. Вони розмежували сукуп­ну корисність блага (тобто корисність усього запасу або всієї доступної даному індивіду кількості благ) і граничну корисність блага (тобто корисність останньої одиниці цього запасу).

Згідно з маржиналістською концепцією, вартість визна­чається граничною корисністю останньої одиниці товару, яка купується споживачем.

Значний вплив на сучасні теорії вартості і ціни справляє неокласична теорія англійського економіста кінця ХІХ — почат­ку ХХ ст. А. Маршалла, а з 30-х років ХХ ст. Дж. М. Кейнса. Вони поєднали теорію класичної політекономії про визначальну роль витрат виробництва з теоріями граничної корисності, попиту і пропозиції у формуванні і русі цін.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 24 25 26 27 28 2930 31 32 33 34  ... 220