Політична економія

У профспілках уряд вбачав один із вагомих важелів налагод­ження стану справ в економіці. Тому Конгрес США прийняв ряд законів, що сприяли зростанню чисельності та ролі проф­спілок:

•            Закон Норіса — Лагардіа від 1932 р. обмежував права судів забороняти страйки, а також поклав край намірам влас­ників підприємств примушувати робітників давати обіцянки не вступати до профспілки.

•           Закон Вагнера “Про трудові відносини” від 1935 р. га­рантував права робітників вступати до профспілок та брати участь у колективних трудових угодах.

•           Закон “Про справедливі трудові стандарти” від 1938 р. встановлював мінімальну заробітну плату в розмірі 25 центів за годину та 50-відсоткову надбавку за нічну годину, відпрацьо­вану понад 40-годинний робочий тиждень.

Коли ж промисловість США почала висловлювати думку про те, що федеральне законодавство надало профспілкам за­надто багато прав на шкоду підприємцям, то Конгрес, щоб відновити рівновагу, схвалив такі закони:

•            Закон Тафта — Хартлі “ Про регулювання трудових відносин” від 1947 р., за яким Президентові надавалось право підписувати постанови, що відкладають на 80 днів страйк, який загрожує “національній безпеці чи національному доб­робуту”.

•            Закон Ландрума — Гріффіна “Про публічну звітність профспілок” від 1959 р. вимагав регулярних перевиборів проф­спілкових лідерів таємним голосуванням і забороняв проф­спілкам позичати велику суму грошей у касі профспілки і проф­спілкових фондах.

Кількість членів профспілок у США скоротилась з 17,7 млн осіб у 1983 р. до 16,2 млн у 1998 р. Відповідно скоротилась і ча­стина працівників, охоплених профспілковим рухом, у за­гальній їх кількості: від 20,1 % у 1983 р. до 13,9 % у 1998 р.

З приводу різкого скорочення кількості членів профспілок є різні думки:

•    Підприємці, запобігаючи утворенню профспілок, самі пропонують працівникам вищу заробітну плату і кращі умови.

•   Зростання сфери послуг у структурі економіки, а праців­ники цієї сфери традиційно виявляють меншу схильність до об’єднання у профспілки.

•    Зростання кількості працівників, яких тимчасово залу­чають до роботи на певний час або як сезонних робітників. Вони не стають членами профспілок.

•    Міграція капіталів до тих регіонів, де немає профспілко­вих об’єднань, зокрема, за кордон.

Хоча кількість членів профспілок та їх частина у загальній кількості працівників скоротилась, але профспілки не переста­ли відігравати помітну роль в економіці США. Наприклад, став­ки оплати та умови праці, що існують там, де є профспілки, зап­роваджуються там, де вони відсутні.

Якщо ж дискусії між державою і робітниками не дають не­обхідних узгоджених результатів, вони (підприємці чи робіт­ники) можуть ужити інших заходів для досягнення своїх цілей

—                 адміністрація може вдатись до локауту — закриття підприєм­ства і припинення виплати заробітної плати, робітники — до страйків, пікетування, бойкотів.

22.  5. Монополії і олігополії в умовах регульованого капіталізму

Сучасна науково-технічна революція та соціальна орієнта­ція капіталістичної економіки в цілому в умовах змішаної сис­теми спричинюють певні зміни в соціально-економічній при­роді капіталістичної монополії, які зводяться до так званого “промислового планування” та “революції техноструктури” (за Гелбрейтом). Саме в розвинутій монополії найповніше вияв­ляється заміна ринкової стихії на планування.

Монопольне планування — це форма внутріфірмового узгод­ження ряду найважливіших показників і дій від початку ви­робництва до його завершення. З іншого боку, це встановлен­ня контролю над зовнішніми умовами виробництва, без якого внутріфірмове планування було б утрудненим. Фірма повинна знати ціни на свою продукцію, обсяг продажу конкурентів, витрати виробництва й очікувані доходи. Таким чином, фірма

 

« Содержание


 ...  154  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я