• відкритість та прозорість актів купівлі-продажу, доступність ринкової інформації.
Організаційно-економічні форми оптових ринків можуть бути різноманітними — від приватних до державних . Але, як показує досвід передових країн, найбільш ефективними є акціонерні та кооперативні оптові ринки.
Для умов України доцільним було б створення маркетингових інтегрованих структур у вигляді товарно-фінансових корпорацій для формування регіональних продовольчих фондів [75]. Такі об’єднання в складі виробників та споживачів агропромислової продукції та продовольства могли б мобілізувати кредитні ресурси споживачів і передати її виробникам як пільгове авансування виробництва регіональних потреб.
Забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на основі маркетингових досліджень ґрунтується на таких засадах. Конкурентоспроможність продукції є вихідним чинником, що забезпечує конкурентоспроможність підприємства, галузі, країни. Її суть полягає в задоволенні потреби споживачів у якості та асортименті за нижчою ціною у порівнянні з іншими аналогічними товарами.
Параметрами конкурентоспроможності продукції є: споживча цінність товару (технічні параметри, відповідність нормативним характеристикам, якісним потребам попиту тощо);
• споживча вартість, або ціна споживання (витрати на купівлю та споживання);
• умови продажу (умови поставки, швидкість, форма оплати, упаковка, сервісне обслуговування, методи та канали збуту, гарантія виробника, стимулювання збуту).
Критерії конкурентоспроможності продукції залежать від особливостей попиту, що визначаються специфікою ринку, або його сегменту. Тому вимоги покупців щодо вказаних критеріїв відрізняються. Найбільше це стосується якості, оскільки цей критерій зумовлюється об’єктивними (згідно вимог прийнятих у стандартах) та суб’єктивними чинниками (традицією, вподобаннями тощо). Таким чином, параметри конкурентоспроможності продукції формується у напрямі від кінцевого споживача (населення) до виробника.
Конкурентоспроможність продукції визначається наявністю потенційних конкурентних переваг. Кожний окремий учасник маркетингового руху повинен зберегти та, по можливості, покращити існуючі параметри продукції. Виявлення конкурентних переваг та розробка ефективної стратегії маркетингу продукції з якомога меншими витратами дозволяє потенційним конкурентним перевагам стати реальними [75].
Існує декілька методів забезпечення конкурентоспроможності продукції. Серед них можна виділити метод протекціонізму, конкурентної боротьби та маркетингу. Метод протекціонізму виражається у системі захисту внутрішнього виробника від іноземної конкуренції через державну торговельну політику. Усі види продукції не можуть бути конкурентоспроможними. Та продукція, що не має потенційних конкурентних переваг, може вироблятися лише за рахунок державної підтримки або субсидування.
Метод конкурентної боротьби полягає у реагуванні на ринкові сигнали, що примушують підприємства ефективно виробляти та збувати продукцію у обраному сегменті ринку, або виходити з нього. Він залежить від кількості продавців певного виду товару та насиченості ринку.
Конкурентоспроможне ведення підприємницької (комерційної) діяльності у певний момент часу або сегменті ринку не означає автоматичну конкурентоспроможність у подальшому (або минулому) та в іншому ринковому сегменті. Тому у цьому аспекті найбільш актуальним є метод маркетингу. Він полягає у постійному контролі за наявністю переваг продукції та їх підсиленні за рахунок розробки ефективної маркетингової стратегії. Контроль за вхідними та вихідними факторами виробництва-збуту досягається через проведення маркетингового дослідження. Таким чином підприємство завчасно готується до появи можливих ринкових сигналів. Для відповідності вимогам мінливої ринкової кон’юнктури у плані маркетингу розробляється декілька варіантів товарної, цінової, збутової та політики просування товару. Саме в цьому і розкривається суть маркетингової діяльності в аспекті забезпечення конкурентоспроможності.
» следующая страница »
1 ... 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 ... 111