Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

На наш погляд, формування системи фінансових показників має здійсню­ватися з врахуванням наступного:

1)               типу корпоративного управління. Тип корпоративного управління ві­дображає баланс інтересів так званих “стратегічних груп” (власники, топ-ме- неджери, наймані працівники, органи державної влади), що впливає на форму­вання стратегічних та поточних завдань управління. Наприклад, якщо корпора­тивне управління цілком орієнтовано на власника, то мета менеджменту - збільшення майна власника, підвищення вартості бізнесу. Якщо ж корпоративне управління регулюється державою (підприємства зі значною часткою державної власності), це викликає роздвоєння цілей - з одного боку це збереження і збіль­шення майна компанії, а з іншого - соціальна відповідальність і сплата податків. У будь-якому випадку інноваційна діяльність сприятиме досягненню цілей менеджменту.

На українських підприємствах з особливою роллю держави, соціальною значимістю підприємства, розпорошеною часткою меншості в акціонерному капіталі варто застосовувати систему показників з урахуванням цілей зовнішніх учасників підприємства. Тому при розробленні такої системи необхідно виділити визначальні фактори, від переважання яких залежить система оцінювання. На нашу думку, до них можуть належати:

а)       частка основного власника;

б)       наявність організованих міноритарних груп акціонерів;

в)       значення підприємства для держави і її вплив на політику підприємства.

Ці фактори зважуються за силою їх впливу на вибір стратегії підприємства, що далі служить підставою для визначення основних цілей і завдань його розвитку;

2)               основних цілей розвитку підприємства. Тут важливо визначитися із основними цілями та вторинними, які можуть бути підпорядкованими першим або ж носити загальний характер. Існує досить велика імовірність того, що можна зорієнтувати менеджмент підприємства на вторинну ціль, що є лише частиною первинної цілі. Наприклад, якщо основна мета - збільшення загального обсягу валового доходу, то у короткостроковому періоді цього можна досягти і через надання в оренду виробничих приміщень підприємства (що є цілком поширеним явищем для колишніх великих підприємств машинобудівної галузі, які втратили значну частину своїх ринків). Однак це не сприятиме зростанню конкурентних позицій підприємства у довгостроковому періоді. Цьому сприятиме активна ін­новаційна діяльність. Проте напрямок інноваційного пошуку і тип інноваційного продукту залежить від ресурсних можливостей підприємства і це необхідно вра­ховувати при визначенні цілей розвитку;

3)                часового інтервалу цілей. Залежно від важливості виконання цілей у часі може передбачати показники, що стимулюють реалізацію довгострокових ін­новаційних рішень і рішення, що мають коротший період реалізації. Як правило, другому надається перевага при обмежених ресурсних можливостях і стратегії, орієнтованої на виживання підприємства;

4)               можливості оптимізації системи стимулювання щодо економічної, правої і податкової доцільності. З погляду економічної доцільності власник повинен вирішити, як мають розподілятися витрати на стимулювання (міні-мізація частини витрат, побічно “припадаючих” на власника, відмова від варіантів “до­рогих” і економічно необґрунтованих). Правова доцільність - відкидання тих варіантів, що можуть викликати порушення діючого законодавства. Податкова доцільність - оптимізація податкових платежів, пов’язаних із витратами на сти­мулювання. Зокрема, прийнятий 14 грудня 2004 року закон “Про внесення змін у деякі законодавчі акти України у сфері вищої освіти” збільшує можливості сти­мулювання розвитку вищого менеджменту вітчизняних підприємств, оскільки вно­сить зміни у оподаткування прибутку підприємств, завдяки яким ті кошти, що спрямовуватимуться на професійну підготовку, навчання, перепідготовку або під­вищення кваліфікації, не будуть обкладатися податком на прибуток. Витрати на зазначені цілі згідно цього закону відносяться на валові витрати (у розмірі не більше 3 % від фонду оплати праці), що зменшує базу оподаткування, з одного боку, а з іншого - стимулює фахове зростання менеджерів [44].

 

« Содержание


 ...  110  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я